а?

Ты только никого не подпускай к себе близко. А подпустишь - захочешь удержать. А удержать ничего нельзя…

Ремарк

Я чувствовал такое отчаянное одиночество, что хотел было покончить с собой. Удержала меня мысль, что моя смерть не опечалит никого, никого на свете и в смерти я окажусь еще более одиноким, чем в жизни.

Сартр

Не будь на свете книг, я давно пришел бы в отчаяние.

Артур Шопенгауэр

И, когда я говоря, что ты для меня самое любимое, пожалуй, это тоже не подлинная любовь; любовь - то, что ты для меня нож, которым я копаюсь в себе.

Кафка

В древние времена считали, что меланхолия – это такая темная жидкость, исходящая из человеческого тела, что-то дьявольское, а сами меланхолики – особые, странные люди, которые видят то, чего не видят другие, больше знают и могут предсказывать события, поскольку им доступна суть вещей.

фон Триер

О счастье можно говорить минут пять, не больше. Тут ничего не скажешь, кроме того, что ты счастлив. А о несчастье люди рассказывают ночи напролет

Ремарк

нет настроения что-либо делать жить

Для того, что бы лучше жить в Польше(ну как лучше, возможностей чтобы больше было) нужна карта поляка, которую можно получить только если у тебя польские корни есть. У моей бабушки папа имел фамилию Барвинский (укр. Барвінський) . Когда фамилия звучит на украинском/польском это просто ВАУ. Звали его Адам.

Фамилия берет свое начало в польском городке Барвинок примерно 1700 г., сейчас это уже другое поместье с другим названием. Сегодня выискивала хоть какой-то след родословной линии моего прадеда Адама, вместо чего нашла кучу всяких интерессностей о людях, которые были первыми носителями этой фамилии. Они были историками, культурными деятелями всяких организаций на Украине. Непосредственно это все было во Львове/Тернополе. Некоторые из них выдали словари польской. Жаль только, в интернете об этой родословной говориться только как об украинцах и их достижениях и ничего о других семьях. Хотя чего только стоит одна фамилия, которую носила моя бабушка. Меня прям гордость пробивает, хз почему только.

А еще весь шоколад в том, что бабушкин папа(мой прадед) Адам Барвинский был сопровождающим в поездах и был поляком, но встретил свою жену (моя прабабушку, бабушкину маму) в России, после чего родилась там моя бабушка и они переехали в Украину. Сейчас же бабушка живет в Италии. Вот же весело нам придется с документами возиться!

Я блин даже себе уже это фамилию хожу примериваю

Полина Барвинская

Поліна Барвінська

Pauline Barvinska польской

Ответы не всегда появляются вместе с надобностью в них, а часто вообще бывает так, что ожидание ответа и есть единственно возможный ответ.

зашивай мені рани небесами
підсипай солі під ноги зимою
ламай біль на шматки до безтями
бо це все що у нас було з тобою

ця нудьга проростає у контури
і повітря вплітається болісно
пропускай через себе все порівно
проклинай тільки тихо й не голосно

кубометрами плісняви й куряви
ми вриваємось знову до близькості
я проллюсь на очах твоїх бурями
і сльозами скроплятиму низько так

ти шукатимеш зашморги вірності
прориватимеш відчай незайманий
загубили десь трішки відвертості
закохались у травах незгаданих

зашивай мені рани пунктирами
під замками прострілені гудзики
я надійно сховав усе вирите
між рядками ще серце настукує

Роман Штігер

ми єдине ціле
але у нас різні цілі і вітри що
ледь дмуть не туди куди б
хотілось насправді поцілити
один на захід
другий на схід
просто у нас такі поцілунки
головне щоб не у протилежний бік
потрібно лиш змінити ландшафти
але нам не можна

набридло уже
ділити цей світ між нами
це як монахи що приходять під
ікони мої де зображена ти
без жодної віри у святу
єдину й непереможну
любов
і знову до бою
і знову з тобою
будь ласка навчи мене так
щоб не хотілось
а щоб завжди було
кому робити вранішню каву у ліжко

Роман Штігер

ти знаєш
найважче чекати
допоки сонячний промінь
цього весняного ранку
обережно приляже
на твої полохливі повіки
і ти врешті-решт прокинешся
опісля короткого сну
і короткої ночі
й прошепочеш мені на вухо
солодкі слова
коханий притулися міцніше

ти знаєш
найважче мовчати
про те яка ти чарівна сьогодні
не така як учора
не така як завжди
не така як учорашньої ночі
у моїй голові є безліч
незрозумілих слів які можливо
і не потрібно зараз промовляти
просто хочу зробити щось
без них на рівні відчуттів
кохана притулися міцніше

ти знаєш
найважче дивитись
вже вкотре на твоє шовковисте
волосся і знати що ти не
моя і ніколи не будеш моєю
бо як це людина може бути чиєюсь?
ти вільна як птах
я вільний як вітер

я казав що
сьогодні ти пахнеш
польовими ромашками?
доброго ранку кохана
притулися міцніше

Роман Штігер

ступати ногами по небу
до тебе
я знаю так треба
пробираюсь навшпиньки
до гарячого подиху тіла
і біль вже позаду
між тобою і мною
тільки тиша і відстань
яку розрізають руки зі
швидкістю світла
солодке повітря
соло повільне
солоні повіки
проявляємо плівку
це наше кіно
цинічний кінець…
не любити тебе?
це забути себе!
все з часом пройде
неодмінно мине
ступати ногами по небу
до тебе
до тебе

Роман Штігер

ДО:

ПОСЛЕ:

вуаля

Хаус:
- Что может быть безумнее, чем жить с реальным человеком! Со своим мироощущением, чувствами.