Это просто Вьюи блог

НУЖНО.ПЕРЕСТАТЬ.МНОГО.ДУМАТЬ.ТОЧКА.

Майже нічого не відчуваю, крім злості. Ця злість на себе накопичувалась відтоді, як я розлучився з коханою дівчиною. Мабуть, через це я не відчуваю і друзі почали називати мене актором. Я просто повожду себе так, як того вимагає ситуація. Але іноді я буваю щасливим… А в той самий час, мені здається, що в мене депресія, вже рік і в той час нібу одну мить…бо хочеться вірити що пройшла лише мить, бо тоді було б не пізно все змінити, виправити помилки.

На цьому тижні відбувся мемарендум, в якому приймали участь різні регіони країни. Мені дуже сподобалось як всі потоваришували і стали боротись за єдину ідею, через яку всі зібрались, ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ. Ось ща каже одна дівчина: Часточка мого серця залишилася в прекрасному місті Чернігові з чудовими людьми з усіх куточків України! Чернігів, Львів, Луцьк, Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Харків, Івано-Франківськ, Луганськ, - я вас люблю, ви неймовірні!! Так звикла до вас, що тепер не знаю як без цього жити! Мови, регіони, географія, - все це такі дурниці, тому що ми всі єдині і об*єднує нас любов до України! Приїжджайте тепер і до нас! Особлива подяка тобі, Руслан, за те, що прийняв нас у себе і став нам таким рідним! З любов*ю від міста Че місту Че і всім всім всім!! Слава Україні!!" Героям Слава!!

На прошлой неделе попросили о помощи. Я не смог отказаться, ведь вечер был ужасно скучен. В чем вся суть? А все было в том, что я должен был стать курьером и доставить Rafaello и шикарную розу… бедного парня обвинили в том, чего не было-в измене…она не хотела его видеть или слышать. Он же наоборот, и даже кричал в истерике: "Я люблю её "Это задело меня. Я впервые услышал, как "Это " говорят о другом человеке, которым дорожат и не хотят потерять. Этот вечер я запомню на долго

Я начну свой маленький расказ о себе….

Я родился в посёлки Добрянка…прожил там 10 лет…учился, и жил как мог…..

я жыл в 2-х этажном доме…в нём детей было не много..так что гулял я восновном с сестрой и катяй(она жила в моём доме). В школе появился новый друг-его звали Артём…

В Чернигов я переехал в 2004-м году 31 декабря….

я никого не знал…вскоре появились новые друзья с которыми я гулял…

Леонид (мой новый друг) приобщал меня к футболу, Денис…я с ним ходил вскоре на танци…с ними было всегда весело……

в школе появлялись тоже друзья…они в основном жили возле меня:Игорь, Саша, Максим….к ним прибавлялись новые из двора..района.

я также ходил на музыку, на акордеон….ненавидел его очень…но сейчас хожу на гитару и вокал. . в класе есть ребята котором я завидую, играют они круче чем я, один вообще етому ремеслу не обучался как следует…так сходи к репетитору и давай лабать боем песенки…я завидую…