Born to Die

ненавиджу відстань і час.

ночі мої – фестиваль арт-хаузу
дні – як порожні і голі стіни
бог полюбляє тримати паузу
і виставляти захмарні ціни
я розсипаюсь на сто сюжетів
я намагаюся бути невидимим
то конвертуючись в дим сигаретний
то проростаючи прутнем нефритовим
фрази римуються з фазами місяця
хто їх засвічує? хто їх гасить?
час не залежить від методу й місця
місце і метод належать часові
я обміняв би усе це гамузом
на щось одне і таке ж безцінне
наприклад на вміння тримати паузу
чи на невидимість вибляклих тіней
час запускає обидві свастики
нас відпускаючи в плавання вільне
часом ми так несумісні із часом –
надто швидкі або надто повільні
я поміняв би усе це оптом
на німоту нічиєї мови..
хочеш втечемо нічним автостопом?
скажеш про це коли будеш готова?

Люди часом прагнуть розлучатися, щоб могти сумувати, чекати й радіти поверненню.

Роблю з себе ахуєнного психолога, хоча не можу розібратись навіть у своєму житті.

Друзі всі здуріли, мов
всіх понесло на любов.

В моєму житті все так заплутано, що навіть viewy не зрозуміє.

есть люди, вдохновляющие жить,
а есть и вынуждающие плакать,
есть люди, которым можешь все простить,
и от которых душу хочется запрятать.

есть люди море,
в них хочется забыться,
отдаться полностью свободе,
и снова, снова возвратиться.

я хочу швидше розібратись в собі.
чого насправді все так складно, чого відстань забирає людей,
які дуже потрібні.останні два вечори мені було добре.
я не жалію ні про що, але зараз дуже важко.
мені не вистачає чогось..когось
швидше все б вирішити!

це був найкращий тиждень за все літо.
вечори, свобода, музика.
все було просто ахуєнно, хоча я не очікувала цього.
за цей час багато чого змінилось, ми ще так ніколи багато не літали, да Маш?
блін дякую всім за проведений час, хоч багато кого я не пам'ятаю, а когось запам'ятаю надовго.
це був чудовий відпочинок, я вже чекаю на наступне літо.
<3