Птицами

Я чекала цього дня так довго, і нарешті сьогодні все здійсниться) в 19.00 в адреналіні творчий вечір Дими Птицами) боже, я так радааааааааа

Я ненавиджу своє відношення до людей.Точніше, його відсутність.Останнім часом намагаюсь триматись від людей подалі.Розмови, переписки, зустрічі мене морально виснажують.Коли хтось старається зав"язати зі мною розмову, я з нетерпінням чекаю закінчення.Мабуть, саме тому в мене немає друзів.Є люди, з якими я час-від-часу спілкуюсь, але це не дружба.А є Віта, і, мабуть, не варто навіть писати, хто вона для мене.

Я наплювала на думку оточуючих про себе.Менше довіряю, менше розмовляю.Натягнута усмішка і фраза "все добре"-ось те, що я ношу з собою серед людей.

єдине, що лишилось незмінним, це те, що я і досі соромлюсь "казати правду в очі".

а у меня к тебе не болит у меня к тебе ноет в груди, но не болит не беспокоит и не мучается - у меня к тебе даже море не штормит у меня к тебе вообще ничего не получится Милена Райт

Занадто підозріло.Вже кілька днів болить серце, трясуться руки, в очах темніє, коли піднімаюсь з крісла/дивану, і кров з носа знов.Ска.Мамі стрьомно якось казати про це, зараз знов буде читати моралі на тему:"а то всьо від твого ноутбука дурного"

Спєка нємажлівая(