le sucre

Нестерпний біль, кого я ще впізнаю — явись мені із дорогих одінь. Горів мій дух. Тепер я сам згоряю в тобі. Вже досягнув огонь полін, що довго опиралися. Та досить — спожий мене, щоб я в тобі згорів. Земне життя моє, покірне й досі, спізнає пекла нетутешній гнів. Незапланований в будучині, увійду в колихкий вогонь страждання. В засіках серця — пустка і мовчання, прийдешнього там не придбать мені. Так я й згорю, непізнаний життям? То й спогади мої огорне дим. О існування, ти поза життям, а я в вогні, нерозпізнанний ним. (Це зречення. Не схоже до хвороб твого дитинства. Зволікання. Спосіб рости. Облиш, все шепотом кричало, те, що тебе віддавна дивувало).

уже нічого не бажає

3 пустих дні вдома. Нічого нового. Лиш кілька нових, переглянутих мною, фільмів. Життя призупинилось, почекало поки я відпочину. Я набралася сил. Починаємо з завтрашнього дня. Мені вже хочеться трохи буденної метушні.

Через 2 дня в тебе ДН.Думаю в цей день нарешті вийде сонце. Якщо не для всіх, то хоч для тебе:3

На вулиці холодно?Бо я щось не знаю. Завтра повертаюсь і крапка.

Дозустрічі, мої дорогі

послухайте пісню "Станция туман".Під погоду, під настрій.

Ця п.єса остаточно звела мене з розуму. Такого брєда на сцені я не бачила ще ніколи!Повне розчарування. Це не стосується аторів, чи постановки.Вони зробили своє діло.Але все закінчилося катострофічно. Зрозуміло, у такого для може бути лише такий кінець. Декілька гучних сварок, дурний грубостей і чудова прогулянка С.(дякую тобі). Це все, що я можу написати про сьогоднішній день, бо він таким і був. Я навіть в школі розчарована.Цей незрозумілий знак, приколи зі світлом. Мене це справді дуже налякало. Вже все мені підказувало, що просто так це не закінчиться.Але все добре. Живемо далі:3