Нестерпний біль, кого я ще впізнаю — явись мені із дорогих одінь. Горів мій дух. Тепер я сам згоряю в тобі. Вже досягнув огонь полін, що довго опиралися. Та досить — спожий мене, щоб я в тобі згорів. Земне життя моє, покірне й досі, спізнає пекла нетутешній гнів. Незапланований в будучині, увійду в колихкий вогонь страждання. В засіках серця — пустка і мовчання, прийдешнього там не придбать мені. Так я й згорю, непізнаний життям? То й спогади мої огорне дим. О існування, ти поза життям, а я в вогні, нерозпізнанний ним. (Це зречення. Не схоже до хвороб твого дитинства. Зволікання. Спосіб рости. Облиш, все шепотом кричало, те, що тебе віддавна дивувало).