недавно задумвалась про те, як правильно писати передсмертну записку. а то можна ж написати щось не так, і тебе вже ніколи не пробачать. хоча байдуже.
я надто багато думаю про смерть і суїцид. нормальних людей це повинно лякати, а в мене викликає нездоровий інтерес. що відчуває людина за мить до смерті? чим керується, коли хоче покінчити з собою? які відчуття наповнювали того чоловіка, що колись кинувся під поїзд на Олімпійській? зрозуміло, що люди просто так не заподіюють собі смерть. для цього потрібно мати надзвичайну слабкість духу.
і тепер дуже часто, коли я стою в метро і прибуває поїзд, я уявляю, як падаю на колії. відчуття майже завжди однакові, хоча все ще залежить від мого ранкового настрою.
колись у мене була розмова з татом про про суїцид. і в тому, що я ніколи не покінчу життя самогубством, є його заслуга також.
самогубці кажуть, що смерть - це єдиний вихід. вихід, вибачте, куди? це типу, в якийсь момент, коли тебе все дістало, ти кажеш: "все, чуваки, я виходжу". ти собі виходиш, а нам тут ще жити без тебе і ділити весь бруд цього бридкого світу на меншу кількість людей.
самогубство - це егоїзм.