Сонце, дякую тобі за те, що ти у мене просто є. Чесно, я люблю тебе понад усе на світі. Щоб мені не запропонували, там чи купу грошей, чи вічне життя в раю, я б все одно обрала тебе. Все моє життя обертається навколо нас, і це нормльно, я хочу щоб так було, бо лише тоді я повноцінно щаслива.
Насправді, це добре, що у нас зараз яксь перерва, що ми рідше будемо бачетись. Можливо, доля навмисне хоче, щоб ми приділили якись час спілкуванню, переписці. Як не смішно, але краще пізнали себе і один одного. Мені не цікаво не з ким окрім тебе, на жаль, ти не дуже любиш читати, переписуватися та розмовляти по телефону, якщо чесно, то мені б хотілося якось це практикувати, мені б це допомагало… Пиши мені про свої переживання думки, що відбуваються в твоїй голові… Я сподіваюся вони там є, а то ти постійно такий акритий, і нічого не роповідаєш, хіба що дуже в крації, і то якщо я дуже попрошу… Думаю, ти розумієш, що мені цього не вистачає, і завжди не вистачало. Хоч ти і найрідніший для мене, але з самого початку і до сих пір відчуваю якусь недовіру до себе самої, якусь скритість, я не знаю може ти так і зо всіма, та скоріш за все ні… В будь-якому випадку я хочу, щоб ми більше ділилися з одне одним своїми бажаннями та переживаннями, мріями, цілями…Це дуже корисно, не тримати все в собі. Особливо вам чоловікам. Я то в собі нічого не тримаю, я намагаюся все комусь виговорити завжди, але як я вже говорила на початку, мені не цікаво не з ким окрім тебе. Але коли я гоорю, ти або мовчиш, або щось угукаєш, в мене постійно відчуття, що ти чекаєш, коли я вже заткнуся, і тому я і затикаюся.
Я розумію, що ти чоловік, і ви трохі інші, менш відкриті, але це не норма. Ви того і дохните від сердечних приступів, бо тримаєте все в собі, відкриті чоловіки живуть довше. Повір, ти можеш розповісти мені все, всі твої проблеми, чи то з грошами, чи якісь страхи, думки про майбутнє. Не думай, що я хочу, щоб ти був завжди сильним і ніколи не проявляв слабину. Ти її все одно проявляєш, але вона виражаєть в депресивному настрої, або бажанні випити, щоб заспокоїтися і забути. Це не добре, ми повинні вчитися одне у одного.
Чесно, я не можу сказати, що говорю тобі все, я не розповідаю тобі блиько половини своїх переживань. З тієї половини близко 25 відсотків я розповідаю іншим, а ще 25 постійно тримаю в собі. І чесно, мені від цього не дуже добре. Мені хочеться на 100 відсотків бути твоєю, відчувати твою підтримку, твоє роуміння. Хоча б на 98)). Але зрозумій, якщо я буду відчувати, що я для тебе не просто лялька чи там щось для готокві їди, стіранія носков, і секса, то я не зможу тобі відкритися.
Я завжди хотіла, щоб мій чоловік був моєю половинкою, просто продовженням мене, а я його. На жаль, зараз я відчуваю, що ми просто чоловік і жінка, і в кожного за плечима торба секретів і різних проблем, які не роблять їхнє життя простішим чи приємнішим.
Звісно, я не кажу про те, щоб ти мені там відчитувався про те, як в туалет сходив. Але я дуже хотіла б бути частинкою твого життя, чесно, я б могла роповісти тобі купу всіх відчуттів думок та переживань, все що відбулося, і все про що я замислилася, банально навіть за сьогоднішній день, та на жаль, ти не хочиш мене довго слухати по телефону, тож у мене немає іншого виходу, аніж написати тобі, і те янавіть не впевна, що ти станеш це читати… Чесно, мені зараз прикро, що наші стосунки до сих пір на такому рівні. Не знаю, може ти і був з кимось до кінця відкритим, але точно не зі мною. Мені ще ніколи не вдавалося, бути до кінця відкритою не з ким, бо ці люди просто на це не заслуговували, і так само як і ти не впускали мене в своє життя.
Не знаю, просто спробуй, заради мене, якщо ти дійно так любиш мене, як це говориш, мені це необхідно. І якщо раніше, я хоча б бачила тебе, і хоч трохи обмінювалася теплом, відчувала тебе в процесі близькості, адже це безумовно дуже сильна штука, яка також далеко не чисто фізіологічна, коли двоє людей кохають одне одного. Так, завжди, коли мені хотілося з тобою поговорити, але ти не хотів, ми займалися сексом, мені просто хочется бути близькою до тебе, і коли є секс, то це врятовує ситуацію, але коли його немає, то нереально вижити без спілкування.
Я б могла довго писати на цю тему, але дай бог, щоб ти хоч це прочитав. Просто зрузумій, що для мене спілкування і чуттєва та емоційна близкість так само важлива як для тебе шоколад, телевізор, їжа та секс. Ти мені її не даєш, тому що я відчуваю твою закритість і не бажання впускати мене в свій світ. Це було завжди, і не кажи, що я щось вигадую, так ми спілкуємося про різне, про загальне, про враження від людей, але ми майже ніколи не філософствуємо, а я без цього жити не можу, тоді я відчуваю себе не повноцінно добре. Ну приблизно так, коли ти не з’їв шоколадку, не подивився телик, не поїв, чи не занявся сексом. Звісно, простіше було б пояснити твою закритість тим, що ти мене не любиш, там чи просто використовуєш. Але я знаю, я вірю, що це не так, але чесно тобі скажу, мені дуже важко зрозуміти, тоді чому, як не через ці причини ти такий закритий. Наприклад, от навіть банально зараз я переживаю, що походу ту чирку треба буде виріати, бо вона не стухає а погресує, і мабуть це буде робитися у пятницю, переживаю за те, що в мене дуже болить в боку, так, як ще ніколи не боліло, боюся щоб так хоть з кістою нічого не трапилося, переживаю, що в мене прищ на ноі такий як чирка вискочв і наколо все дуже червоне. Але знаєш, мені нікому про це сказати. Бо самий близький для мене ти, але я знаю, що якби в тебе щось вискочило, то ти б мені не сказав. Ти і не кажеш, лише хіба що через якийсь час там, просто так невзначай, тому і мені не дуже хочеться говорити. І це так якась маленька частинка моїх сьогоднішніх думок. Вибач може тобі це якось і не приємно чути, я намагаюся все враховувати і бути толерантною, але мені вже чесно набридло це відчуття «відчуженості» вона в нас вже рік і вісім місяців, постарайся якось відкритися мені, якщо ти хочеш щоб у нас була щаслива сім’я. Може, ти не звик, може тому, що ти хлопець і тобі це складінше, може такм ще якісь підсвідомі проблеми, може тебе там хтось предав, чи там через проблми в родині, може це і не правильно, але я сподіваюся, що причина сама в чомусь цьому, а не в тому, що я тобі просто чужа.
Хочу ще раз сказати, що я тебе кохаю, не тому, що я якась маразматичка, якій все одно кого кохати, аби просто кохати. Я тебе кохаю, бо ти найдобріший кого я знаю, ти дуже-дуже ніжний, коли відкриваєшся мені, коли на тебе як ти кажеш «находить», я бачу як сильно ти мене любиш, чесно, я найщасливіша дівчина в світі, банально, навіть з того, як ти мене тоді цьомав, коли у малого був приступ, як ти ніжно і бережно закрив мені вушка, як намагався мене заспокоїти, (я оце пишу зараз і плачу від щастя, ти до речі єдиний, завдяки кому я вже не перший раз плачу від щастя, це так круто, просто коли тебе розчулює, аж так сильно) Короче, потрібно і мені бути не такою жосткою, намагатися зрозуміти вашу чоловічу психологію, просто воно так карденально відмінна від нашої жіночою. Тобі також було б варто почитати якісь книжки, чи ще щось, я бачу, що ти також мене далеко не завжди розумієш, думаю, це б зробило наші стосунки хоч трохи простішими.
P.S.
Я тебе кохаю, давай пінавати одне одного, вивчати одне одного, поступово ставати тією ідеально парою, про яких пишуть «і жили вони довго та щасливо». Для цього просто потрібно робити якісь кроки, ну під лежачий камінь вода ж не тече. Писуватися, розмовляти, ділитися всіма переживаннями, вивчати психологію одне одного. Доля подарувала нам шанс і час, зробити наші стосунки кращіми. Повір, нам це необхідно, адже суперечок, незрозумілостей у нас ще достатньо багато. І якщо ми почнемо розуміти одне одного зараз, то в майбутньому, коли будуть ще значно складніші побеми з жильйом, дітьми, з роботами, нам буде простіше. Чесно, мені вже набридло лити сльози через наші постійні непорозуміння, хочеться лише малесенькі сльозинки радості. Ми шалено кохаємо одне одного це факт, і доля дала нам реальний шанс бути щасливими, коли набухала нас 7січня в городку. Давай його не просирати)))
Відпиши мені, для мене дуже важлива твоя думка і відношення до написаного. Я цілу годину старалася)