Це надзвичайно не просто втримати своє кохання, витримати всі труднощі, всі перешкоди, проблеми. Але весь прикол не у тому, що їх витримати, а в тому, що знайти вихід, порозумітися. Знаєте, воно тільки здається, що простіше ревіти в подушку, всіх послати та зачинитися в собі, насправді ж простіше піти на компроміс та знайти корінь проблеми, поговорити та вирішити їх. Можливо, зараз вам все це здається пустими словами, тож розповів на наглядному прикладі.
Ми прокинулися вранці. Звісно, я як завжди не виспалася. Ми вирішили перекусити. Дістали їжу з холодильника, коли ми вже доїдали вона сказала: « Ань, помиїш посуд, а то в Тьоми ручка болить». Ручка в нього боліла тому, що не так давно він п’яний гатився нею в забор. Я на це зі стьобом відповіла: «Звісно, хто ж ще». Я так відповіла, адже це і так було зрозуміло, що посуд буду мити я, бо я його мию і вдома в місті, і в Києві, і навіть у нього дома. Короче, якщо чесно, то це мене трохи напрягає.
Потім ми пішли в гараж, це там я сказала: «Може я піду додому, на що він відповів, що хто ж ще як не я допоможе йому крутити машину». Це була, звісно, правда, а не стьоб, адже без мене він навряд чи би її відремонтував, там дійсно була необхідна моя допомога. Короче, покрутивши машину, втомившись як собаки, ми повернулися додому, мама також щойно прийшла. Цитую. «Ань, ви будете їсти, - я мовчу, Артем відповідає, - Так будемо. Тоді Ань начисть і пожар картоплю. Артем сказав, що не хоче картоплю, а поїсть супчика, того що ми зранку вже їли. Я образилася. На всю цю ситуацію і пішла в кімнату дивитися телік. Тьомина мама зайшла і сказала, типу щоб я пішла поїла хоч тортика, а я відповіла, що не хочу перебивати апетит. Я образилася не на те, що вона мене бідну нещасну припахала, а на те, що робили ми обоє, втомилися ми обоє, але готувати повинна була я. Я вважаю, що Артем повинен був запропонувати свою допомогу. А так вийшло, що він поїв свій супчик, знаючи, що я не буду його їсти, бо взагалі не люблю супи. Я навіть не пішла в душ, бо розсердилася. Короче, вирішивши забити і не ускладнювати, я нічого не говорила і ми пішли до мене де я спокійно помилася і поїла. Звісно, мою образу було видно… Але замість того щоб самому вибачитися, Артем вирішив зробити винуватою свою маму, в результаті вони посварилися через те, що він сказав, щоб вона мене більше не примушувала чистити картоплю чи там посуд мити. Звісно, мама подумала, що я якась кончена лінива тварюка, і це також відобразилося на її ставленні до мене.
Зрозумівши, що ситуація зайшла в тупик, я вирішила всі все роз’яснити. Пішла до неї на кухню (це вже все було на наступний день і майже вночі) Розповіла їй всі причини, всі образи і приколи. Вона визвала до нас ще і Тьому, накричала на нього. Захистила мене і все стало круто і здорово. Короче, вивод, всі мужеві козли, нош о робить, без них ми також не можемо. Так що дружіть з їхніми мамами, вони не такі вже і сукі як іноді здається.