Уроки (якщо їх звісно можна так назвати) з моїм психологом, таки, мали якусь суть. Пригадую заняття, на якому ми простежили, що моя сутність ділиться навпіл. Сеж бо справжня, реальна Ілона, і та, котрою я б хотіла стати. Чим більша різниця, тим нижча самооцінка і в результаті - загострення мого мовного дефекту.
"Девушка с тату дракона". Дякую! Мій мозок активно запрацював.Але я їм себе далі тією другою, ідеальною Ілоною.Сидячи у кріслі психолога, я була переконана, що це худа, струнка, говірка, легка на підйом дівчина. Вона яскрава, її багато, вона не боїться, вона смілива. Вона - не я.
Ідеальна Ілона..вона особлива, її практично ніхто не розуміє, вона дивна, вона приємна, інтоверт, від неї завжди смачно пахне..непередбачувана, емоційна, цікава. Вона - не я.
В ідеалі
моя надумана ілона= мені
питання: яяяяк?