Всі заспокоюють, а мені це до сраки.

Я навіть зараз, після всього пережитого хочу до нього.

В його теплі обійми, відчути дотик його пальців, відчути його аромат.

Мені байдуже що було раніше. Я навіть думати не хочу.

Одне тільки гризе. Розлюбив. Правда ж ?

Швидко, однако.

Я б навіть зараз все це повернула. Знову переступила б через себе, але повернула.

Але це більше нікому не треба.

Сиди і мучся.

Раніше завжди думала, що я на це заслужила. Але після повторення собі цього всоте я зрозуміла, що винні обоє. І винити тільки себе не можна, бо можна просто зникнути. Абсолютно.

Нічого. Ще трішки.