Всі заспокоюють, а мені це до сраки.
Я навіть зараз, після всього пережитого хочу до нього.
В його теплі обійми, відчути дотик його пальців, відчути його аромат.
Мені байдуже що було раніше. Я навіть думати не хочу.
Одне тільки гризе. Розлюбив. Правда ж ?
Швидко, однако.
Я б навіть зараз все це повернула. Знову переступила б через себе, але повернула.
Але це більше нікому не треба.
Сиди і мучся.
Раніше завжди думала, що я на це заслужила. Але після повторення собі цього всоте я зрозуміла, що винні обоє. І винити тільки себе не можна, бо можна просто зникнути. Абсолютно.
Нічого. Ще трішки.