Привіт всім. Пишу так, на вашу прикрість, на моє щастя. Давно якось не писала чогось толкового, а постійно лише реблог/реблог/реблог, секс/секс/секс. Можливо в деякій мірі це і відповідає моєму темпу життя, можливо ні. Але якось воно і є. Лишилось 10 днів і я стаю офіційно абітурієнтом. Чесно сказати, мені плювати якось. Зараз так добре. Все просто. Всі питають куди я хочу поступати, на кого. Повторюсь, але мені насрать. Є речі на які мені не плювати, але це так, лишається при мені. Хочу вже нарешті поїхати і з усмішкою на обличчі та зі сльозами на очах прощатись з тими, хто дійсно дорогий. Відверто кажучи, можна порахувати на пальцях однієї руки за ким я дійсно буду сумувати і за ким я дійсно буду плакати, без кого буде мені тяжко. Таких не багато, але вони є. Я щиро вдячна своїм однокласникам, але через цих нелюдів у мене сформувався пречудовий характер, якби не ці "любімі" не було б Слабецької. Тому низький уклін ВАМ, і я справді щиро надіюсь, що ні з ким не буду спілкуватись після закінчення школи.
Не буду писати що зараз відбувається в житті - це не доречно. А точніше не для блогу, кому цікаво, той запитає, кому ні - ідіть лісом.
Якось так. А тепер пака/пака. Юля іде робити тести з укр.мови, митись і лягати спаткі.
Добрї всім ночі: *
P.S. Ванесса, якщо ти думаєш, що моя дружба з Лізою на показ, ти глибоко помиляєшся. Якщо ж ти думаєш, що я замінила їй тебе і в цьому ти помиляєшся. Я стала кращою ніж була ти. Не в образу тобі ці слова, але така ця правда.
Цьомкі бомкі.
З любов"ю, ваша Юля: 3