Привіт всім. Хто чекав мого поста, хто ні, мені байдуже - головне те, що я сама вирішила написати про те, що так болить!
В колонках зараз грає One Republic – All The Right Moves і знаєте якось ностальгічно трохі чищо. Знає лише одна людина, що ця пісня для мене значить, і знаєш, а ти точно знаєш, що багато. Знаєш, вкотре розумію і ловлю себе на думці, що сумую. Не буде вже нічого, щоб могло щось означати чи бажати для нас. Та де там, вже тих нас давно не має. Є ти і я. І це добре, бо тепер ми можемо говорити на рівні, і не шкодуючи почуттів один одного зізнаватись в тому, що було коли були ми.
Так, 8,9,10, я приїду. ПАТІХААААААААААААРД.
Так ось, ще маю навідатись до свого улюбленого і неповторного Віталіка. Рибка, котик, самальотік чекай мене, я приїду! Я просто мушу приїхати до тебе. Ти знаєш, як я сумую, і, як я люблю тебе.
ДЕ Ж ТИ МОЄ ЛІТО? ДЕ? Я ХОЧУ ЗНОВУ ВІДЧУТИ ТЕ ЛІТО!!!!