Невідомість так спокушає..
Йдеш по осінніх вулицях в самотності і помічаєш наскільки змінилось усе навколо. Дивишся на людей, шукаєш когось, хто щасливий у цю пору, хто просто посміхається. І не знаходиш. Від усіх лише смердить гнилою душею, на усіх гримасах видно лише наіграність, нещирість, корисливість, зло. Машин стало ще більше.. .Звісно ж, всіх насамперед цікавить власний комфорт, і всеодно яким повітрям буде дихати наступне покоління. Звісно, я не протистую проти машин, сама б хотіла..але це..сумно.
Всі кричать про чисте місто, а навколо одне сміття.Всі плачуть коли дивляться "Хатико", "Я- легенда", всім жаль братів наших менших, та все ж бездомних тварин не меншає, а навпаки. Всі кажуть, що наше покоління розбещене, секс став у нас звичним ділом, а не чимось святим, що розділяють лише з коханою людиною, а я все далі і далі чую від мами розповіді що чоловік подруги їй зраджує.Всі кричать "Влада покрала стільки грошей, їй всеодно на людей" а стали б самі на це місце, певно б всрались від страху такої відповідальності, або робили б те саме.
Усе тепер таке доступне. Захотів дізнатись що таке остеронходроз, пробив в гуглі;захотів сексу, зайшов у найближчий бар; захотів отримати хороші оцінки- дав на лапу викладачеві. Усе так просто..що навіть втратило сенс.
Людська сутність так побудована: спочатку думаєш про себе, власний добробут, а потім вже десь там про інших людей. І то, робиш друге лише тому, щоб совість не мучила.Щоб люди не говорили про тебе погано. Суцільний егоїзм.
Життя сьогодні: народився-закінчив школу-закінчив університет-робота-одруження-діти-старість-смерть. І перед і після кожного тире можна написати ще "гроші гроші гроші". Змістом життя сьогодні є безглузде бажання заробити побільше грошей і побільше витратити. Гроші гроші гроші..Сьогодні ти без них ніхто. Нікого не цікавить твоя змучена душа, твоя глибока мораль.Але я не розумію чого якась бумажка вирішує якість життя??!!
Погоджуюсь. Єдине святе, що ще залишилось у світі - це любов. Ніщо так не окриляє тебе, не надихає як кохання.Але тепер це така рідкість.. Моя бабуся нариклад вийшла заміж бо так треба, бо так прийнято. Моя мама бо сильно хотіла дитину. А як? Що буде зі мною? Де знайти людину, яка оцінить не мої груди, не моє бажання попробувати секс втрьох, а мою особисту мудрість, не моє оголене тіло, а мою оголену душу?
Де ви люди? Що з вами сталось? Прокиньтесь..прокиньтесь..
А я і далі йду по вулиці і вдихаю запахи розкладених вже тернопільських душ.Хоча.. як казав містер фріман.. коли навколо тебе усі і усе смердить, то може це від тебе?