Золота осінь взяла нас під своє крило.

А жаль.

Так.

Літо минуло. Воно залишилось в ф"юче. Шо ж зробити.

Дініс, обіцяй мені, що в нас буде осінь. Але не справжня осінь, а продовження літа. Типу ми обманемо пору року, адже в душі у нас ЗАВЖДИ буде літо. Наше літо. Наша сім"я.

Я люблю тебе мій маленький <3

І так, я страшно не хочу, щоб ти їхав! Ти знову залишаєш мене саму! Це безглуздо, хіба ні? Ти знаєш, що це буде каторга для мене. Та й що там, для нас обох. Ти частина мого життя, як і я твого.

Не їдь, прошу. Молю. Хоча, що змінять мої слова. Та нічого. Шкода.

Але ти дзвони, пиши, не забувай. В листі я зазначила, що я завжди рада чути твій голос. Була і буду.

Я люблю тебе, більше за життя. Пам"ятаєш?

Пам"ятай.

Воно згодиться тобі.

Я завжди тебе підтримаю, навіть коли ти будеш не правий. Ти частина мого життя, ти частина мене.

Я не хочу тебе відпускати!

Бувай, до суботи.

Я люблю тебе, більше за життя.