Я настільки заплуталась у своїх почуттях. О боже. Так важко і тошно всередині, мабуть, ще ніколи не було. Хочеться сховатись, втекти, забутись. Що зі мною не так? Чому мені так легко прийняти недоліки будь-кого, а свої все ніяк не вдається? Чому я так сильно себе не люблю і боюсь людей? Чому нікому не цікаво, чому ніхто не хоче розкрити, не хоче піклуватись, любити? Що не так?І як це виправити.

Вчора так важко було знаходитись в їхній компанії. Я почувалась настільки лишньою і нікчемною що хотілось провалитись крізь землю. Двоє щиро закоханих у неї, вона, закохана у них двох(правда по-різному) і я.

Я втратила себе, я втратила віру.Все навколо здається пустим і безмістовним. Що далі?