Мой СВЕТ

Без лишних слов, без лишних эмоций мы будем ждать пока закончится осень.

Лееееееееееееееееееееееееееееееемкі, я їду до вас: *

і до тебе Вітальчиииииик ;)

до п"ятниці, пільмєшечькаааааа

Хто ти є, ти взяла моє життя і не віддала. Хто ти є, ти випила мою кровв і п"яною впала. Твої очі кличуть, хочуть мене, ведуть за собою, хто ти є і ким би не була ти!

Зараз субота, урок української літератури, настільки нудний, що аж руки з ногами зводить. Наша ахуєнна вчителька дала нам самостійну роботу, враховуючи те, що нас аж 12 і ніхто ніхуя ж не знає. Але ж їй просто похуй, вона дає нам ці йобані самостійні з надією, що ми щось то і напишемо. Ладно це фігня. Зараз говорить моя сама ахуєнна однокласниця, Юля. Ну загалом, як кажуть космос. Більшої половини не має, враховуючи, що ми сьогодні фотографуємось на вінєтку, да заїбісь, як прекрасно, шо ж. На наступну суботу, мабуть, ми з деякими однокласниками їдемо у Львів. Нарешті я дочекалась цього моменту. Думала, що і з Віталіком зустрінусь, але ж нє, мені як завжди не везе і його не буде в той час у Львові. Ну прекрасно Віталік, браво. В нас прекрасна програма, таку яку ми собі склали)) ода ода ода Я вже хочу чим скоріше пої хати і забути про всі негаразди які є зараз в моєму житті. У мене є Наталя, яка зараз підтримує мене, як ніколи і ніхто. За це, дівчинко моя, я вдячна тобі дуже. Скоро і канікули, вже зовсім скоро. Осінь, як осінь. Нічого особливого і від цього аж сльози навертаються на очі. Ще я не раз повертаюсь до своїх спогадів про найкраще літо, якого вже ніколи в мене не буде. Маю на увазі, такого літа. Що ж, не будемо про минуле, вже воно не варте нічого. І да, Дініс, яя виграла в тебе, визнай це. Якщо ж ні, то в понеділок реванш. Тоді ж я точно виграю, але будемо грати на спор. Який-небудь, аби він був вартий того.

День нормальний. Це все що можу сказати.

Ішла я сьогодні від репетитора і думала, що не даремно я ходжу до них. Вчу ці кляті дати і події. Я йду до своєї цілі. Ціль моя іде геть з цього міста. Воно так і буде!

Амінь!

Навічно бути не може, ти повинна пам'ятати це, як два на два. Це безглуздо, що ти думаєш, що це ніколи не закінчиться! У кожної історії є свій початок і свій кінець. Для чого ж мучиш ти свою свідомість? Невже тобі не тяжко? Смішно і те, що ти робиш для нього. Він не вартий того. Зрозумій ти це нарешті, дівчинко моя. Відпусти все. І навчись жити для себе!!!

Ти думаєш, я так могла? Та мене просто роздерало зсередини те, що я не розуміла, ЯКОГО, БЛЯДЬ, ХУЯ ТИ МЕНЕ ІГНОРИШ!

А тут то і причина випливла. Бо тобі так захотілось.

Впринципі. Це до сракі.

Головне, що ти любиш мене, я люблю тебе.

Правда ж?

І навіть голови піднімати вже не хочеться.

— Женщины… Что еще сказать… Кто сотворил их? Господь Бог непревзойденный гений. Волосы… Говорят, что волосы – это все… Знаешь ли ты, что такое зарыться лицом в облако волос и захотеть уснуть вечным сном… Или губы… когда они касаются твоих губ – это словно глоток вина после перехода через пустыню… Груди… Ох… Большие, маленькие… Соски смотрят на тебя как скрытые прожектора… Ноги… Неважно, похожи ли они на греческие колонны или на ножки Стэнуэя, главное, что между ними… Билет в рай…

Запах женщины