some

Я вже не впадаю в паніку і не червонію при вигляді тебе, мене не чіпає більше, коли я чую щось сказане про тебе. Мої струни душі тепер мовчать, як інструмент, забутий в кутку і нікому не потрібний. І, чесно кажучи, я не знаю, що це означає. Здається, я більше тебе не люблю. Який величезний відрізок часу повинен був пройти, щоб біль у серці вщухла. Скільки ночей було витрачено не т на сон, а на ріки сліз. І знаєш, напевно, я заслужила такий бажаний спокій.

берегти тебе так, немов ти мені на мить лише даний

/ як у дитинстві іграшку - безцінний подарунок мами /,

від бісів і нечисті, всіх їх друзів і свити:

торкатися губами скроні і шепотіти молитви.

любити тебе так, щоб емоції рвали вени.

без заборон, кодексів честі, торгів і міни.

щоб совість мовчала, щоб внутрішній страх залишив.

любити всупереч, не за правилами - проти правил.

спалювати тебе так, щоб розряд пробігав підшкірно,

щоб наші з тобою «не можна» все змінить на «можна».

… і бути твоєю до кінця, до безсоромних істин,

глибинних витоків.

на віки віків, і повсякчас.

Ты однажды его отпустишь
Или он тебя. Навсегда.
И зачем -то опять закуришь
Поминутно сходя с ума.

Позже в ванной сжимая вены
Своих рук так по -детски тонких,
Ты простишь ему все измены
И всю фальш обещаний громких.

Через год, в понедельник утром
Ты заметишь его в метро.
И с каким -то неловким чувством
Ты посмотришь ему в лицо.

Он вздохнёт и слегка небрежно
За тобою придержит дверь.
Улыбнёшься, ведь ты прилежно
Научилась терять людей.

Нет, - быстро сказал он. - Только не это. Остаться друзьями? Развести маленький огородик на остывшей лаве угасших чувств? Нет, это не для нас с тобой. Так бывает только после маленьких интрижек, да и то получается довольно фальшиво. Любовь не пятнают дружбой. Конец есть конец

меня нельзя обвинить в постоянстве,
но я люблю тебя
больше, чем себе может позволить человек

в этот век
в этом просторе
в этом пространстве

ты - чистейшая нота,
услышанная мной, в детстве,
в церковном хоре.

ты - суббота,
когда просыпаешься
и у тебя только одно дело - море.

я не буду что-то доказывать,
я же не пастор, чтобы кричать "поверьте, поверьте",
но встретив тебя,
я начал бояться смерти.

когда-нибудь я тебя встречу совсем случайно

будет весна, и вот, на трамвайном кольце

ты подойдешь, возможно, немного пьяный,

и не заметишь, как я изменюсь в лице.

— как ты, почти ведь и не изменилась

только красивее стала,

— просто сейчас весна…

я вспомню все: как плакала, не дышала, злилась

и разбавляла стихами все месяца.

я улыбнусь, смущенно поправлю челку,

— а у меня действительно, правда, все хорошо.

а Память тихонько вонзает в меня иголки,

просто однажды у нас с тобой

не пошло.

Я теж була колись щаслива. Років так 2 назад.

Коли була з тобою.

Всі говорять: "Щаслива ти. За тобою стільки хлопців бігає. Люблять. Подарунки дарують. А ти на них і уваги ніякої не звертаєш."

Щаслива? Сумніваюсь.

Вони люблять. А я?

Люблю того, кому не потрібна. Хто мене забув.

І навіщо всі ті подарунки і любов тих, хто тобі байдужий…?

Кохати і бути коханою. Ось! Це ідилія. Має бути саме так

А любов одного, це не любов…

я не та девушка, которая будет
вешаться тебе на шею, ждать онлайн
на сайте, строчить смс или звонить поминутно.
это не значит, что ты мне не нужен, я рада тебе, но не
в моих понятиях бегать за парнем.
я не та, которая будет обращать внимание
на парня из-за его внешности, должности и состояния.
я не люблю и не буду смотреть
по сторонам, обращать внимание на других, потому что
если я твоя, то я твоя.
мне не нужны подарки, безделушки на каждый
праздник и сопливые признания
каждый день, ведь я не та, которую можно
завоевать словами.
я всегда буду понимать тебя, ждать, если надо.
я девушка, для меня главное быть заботливой
и ласковой по отношению к тебе.
я хочу дожидаться тебя уставшим, обогревать
и радовать тебя, а не нудеть над духом
про то, что ты про меня забыл.
да, я могу обижаться, но у меня есть свои обязанности
ты будешь для меня самым лучшим, только дай понять это.
и не надо врать про любовь. ты скажи один раз, но искренне.

Пройшов рік.

365 днів не допомогли мені забути тебе. Чому так?

Але нічого. Це нічого в порівнянні з тим, що ти зробив для мене.

Ти навчив кохати. Сильно і по-справжньому

Я завжди мріяла бачити тебе щасливим.

Ти щасливий? Без мене?

я теж хочу бути щасливою.

О 5 ранку люди вирішують виїхати з клубу або відключити комп'ютер, погладити сплячого поруч кота чи покурити, поснідати або піти спати, виїхати на роботу або написати смс коханій людині, включити фільм або замовити ще 100 грам. О 5 ранку люди роблять вибір. Ти - мої 5 ранку. будь ближче.

чтобы избежать разочарования в людях, надо избавиться от иллюзий. умейте принимать людей такими, какие они есть. совершенных людей не существует. можно найти хороших людей, но даже и они временами бывают эгоистичны, раздражительны, угрюмы и могут предать.

Тобі не стати причиною мого болю,
Мого страху, відчаю, понівеченості,
Північності, захопленості, моїх образ.
Тобі не бути моїм світом, моїм першим снігом,
Першим ранковим дивом, дзвінким і чесним сміхом.
Тобі бути тільки моїм СНІДом, моїм горем,
Моїм криком десь у горах,
Моїм гріхом. Останнім спомином.
Моїм дном.
Тобі не зігріти мої руки, не зіграти мені пісню,
Не бути моєю розлукою, не стати останньою
Місією. Не вдавати мою пасію.
Не зіграти зі мною партію. Не збирати для мене гвардію.
Не співати мою мелодію.
Ти більше не причина моїх зітхань,
Моїх бажань; кривавих ран.
Тобі - ховатись десь глибоко
Там, де я ховаю дешевий спам.
Там, куди не дістатись листам
І моїм віршам.
Де світ дістався мені,
А не нам.
Ти там. І дякую, що тепер далеко.
Я більше не синиця, віднині - лелека.
Ти більше мені не снишся,
Не знаю тепер, де ти.
Усе стало колишнім:
Кохання мого тенети
Не розплутати.
Не забути.
І не шукати, щоб не зіткнутись
З черговим "ти".
Не обпектись. І обминути.
Все відпустити, і не просити,
І не кричати. Стіни не бити.
Волосся не рвати. Ночами спати.
І завжди знати, що якби не було,
Ти - мої ґрати.

Ти не моя трагедія, я не про тебе пишу романи. І ти пробач мені, звісно, що моя свідомість без упину наповнюється цими страшними примарами.
Моя вічність в тобі: море, пісок і сварки, наша пристрасть - це фото зі стін моєї кімнати.
І якби ти колись сказала: бувай, коханий, я йду від тебе назавжди… Я би плакав. Чуєш?
Ти для когось вже була важкими зітханнями, для когось - вічним вселенським щастям та музою. Тебе любили до мене і після мене також любитимуть.
Я зі всім згодний, я усе пробачу… І наразі в мене лиш одне питання, останнє: над прірвою серце твоє трепетатиме так, як поряд зі мною?