genirator breda

вся наша жизнь, как урок математики:
есть аксиомы и есть теоремы.
нам же порой не хватает грамматики
для сочинений на вольные темы.

и не спасают нас правила вечности,
фразы житейские пишем с ошибками,
в дружбе, в любви допускаем погрешности,
слезы и боль прикрываем улыбками.

мягкие знаки мы путаем с твердыми-
и не прощаем ошибок любимым.
тайно страдаем от собственной гордости,
веря, что сами мы непогрешимы..

там, где по правилам пишется искренность,
мы подставляем холодную вежливость
и оставляем совсем ненаписанной
строчку любви или букву надежды..

умей хранить в себе секреты,
от незначительных, до тех,
от коих сыпятся кометы
и гаснут на глазах у всех!

умей молчать, когда нет мочи
хранить в себе такую мощь..
молчи, когда апрельской ночью
внутри - ноябрьская ночь!

молчи, когда, увидел тайну,
(особенной чужой души),
особенно когда к стакану
хмельной склоняется кувшин!

молчи, о прошлом сожалея,
его же в будущем виня -
молчи, как ивы на аллеях
молчат, забвением маня.

как я,
лицо уткнув в газету,
молчу на сотни "расскажи"..-. .мне нужно сохранить секреты,
особенно - чужой души.

Уходя вечером с работы, он был рад, что сегодня пятница и можно спрятаться в уикенде. Он накроется субботой и воскресеньем как двумя толстыми одеялами. Ему ничего не хотелось делать; у него даже не хватало мужества читать.

Давид Фонкинос. Нежность

• лобом до лоба боксують обидва хмарні скептики
  тілом до тіла горнуться обидва голі неврози
  духом до духу тягнуться два епітелії
  квітка до квітки плетуться з герба лілії
  ми засинаємо в полі зітхань постелі
  ми зачинаємо з подихів інше тіло
• зняти б кіно про твою кінетику
  викласти б гру за твоєю грацією
  ми обидвоє шахіди-смертники
  жертви взаємної інтоксикації
  
  патові патіо матові мати
  шахи під ліжком мате на столі
  нам не дано припинити грати
  й вийти за коло торсійних полів
  
  нам не дано перестати втікати
  статика й спокій – не наші чесноти
  перепиляємо будь-які грати
  і перепалимо будь-який спротив
  перепливемо стоки і стікси
  перегриземо пута і горло
  а як не вдасться вирватись звідси
  то підірвемось рвучко і гордо
  
  пояс шахідський як пояс цноти –
  річ одноразова і вибухова
  смерть ув обіймах – солодкий наркотик
  досить і руху досить і слова
  
  досить і погляду подиху легкого –
  все експлодує разом з декораціями
  перетворившись на чисту кінетику
  перегорівши на чисту грацію
• я ганяв за тобою як рибне філе
  що кохає морську принцесу
• ми з тобою – алхіміки мутні
  тільки що – запускаємо паніку
  скільки вже наших збито супутників?
  скільки вже наших скресло титаніків?
  скільки перегоріло колайдерів
  чи дощенту розбито армій?
  цілий світ нам – технічний райдер
  і хронічні хроніки нарнії
  в нас тут справді епічні фейли
  в нас тут справді секретні файли
  та від наших потуг будівельних
  проростають мальдіви і мальви
  а від наших утіх любовних
  вибухають сузір'я і війни
  алхімічимо ми по-повній
  компонуємося свавільно
  комплексуємо ми як діти
  захищаємось наче солдати
  цьому можна лише радіти
  або вірші про це складати
  але знову виє сирена
  знову кожен в підземному сховку
  лиш тріпочуть у небі знамена
  і ширяють боєголовки
• ми самостійно виношуєм сенси
  і самостійні у нас психоделіки
  і саморобні наші нірвани
  ми ще збудуємо дві-три америки
  і атлантиду під океаном
  
  ми найкрутіші на світі коханці
  і нероздільні і невмирущі
  тісно сплітаються наші пальці
  смачно кохаються наші душі
• стираєш адреси вибілюєш клятви
  вибльовуєш сказані всує слова
  порожніх зв'язків і обов'язків бляклих
  ні серце не прийме
  ані голова
• я ходив за тобою як пес-поводир
  рівно три з половиною роки
  я стоптав вісім пар черевиків до дір
  втратив розум погорду і спокій
  твої вічні гонитви і учти нічні
  всі ці друзі раби менестрелі
  задушила б ти краще мне уві сні
  ніж на ці випускати галери
  забуваю про біль про більярд і мільярд
  незавершених справ і стосунків
  я здолав стільки ярдів що жоден джихад
  не скасує твоїх поцілунків
  мінне поле фуршетів і шлейф дефіле
  «телебачення, курва, преса»
  я ганяв за тобою як рибне філе
  що кохає морську принцесу
  я забив сім болтів на дурну борню
  за місцину під сонцем демонів
  і спалилось інферно ткскзть на корню
  демонтовані демони – де вони?
  демонтаж інcтруктаж абордаж дебурбаж –
  стадій десять а може дванадцять
  це не так щоби ох і не так вже щоб аж
  ну нормальна сізіфова праця
  скільки все потриває не знаєш і ти
  ти не звикла що ти вже велика
  я твій пес-поводир
  я готовий іти
  я вже маю нові черевики

живеш переважно в борг
горбатишся за інерцією
не за горами морг
яка вже тут нахрін комерція

відміряно все що є
кінчається час розмірено
і залишок твій гниє
прикритий чужою вірою

яка вже тут к бісу любов –
легені цигаркою грієш..
живеш переважно в борг –
ще мабуть на щось надієшся

Кохана жінка - це наркотик, який втирає незалежно від способу вжитку.
Несуттєво - колеш ти його, ковтаєш, кладеш під язик, злизуєш, вдихаєш, нюхаєш, куриш, втираєш у шкіру, дивишся на нього чи просто читаєш інструкцію about у Вікіпедії.

ти вже не відкриєш ніяких америк
підскакуй хоч вище даху
запишеш лиш кілька нових істерик
в теорію дикого ахую

І все ж таки я стверджую: то були прекрасні часи. Тому, сподіваюся, вони ніколи не повернуться.

«Я людина твердих, майже незламних принципів, котрі постійно порушую»

бо пам'ять – це найбезнадійніший слідчий
їй завжди бракує деталей і свідчень
вона сумнівається – сталось? не не сталось?
а може приснилось як доказів мало?

і щоб зберегти найдорожче і рідне
її викидаю як річ непотрібну

у мене інша
звіряча є пам'ять
й тебе збережу я
практично без шансу
на згинах повік
і на кінчиках пальців

привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох?
а може, лежиш десь у комі?
колись обіцяв одне небо на двох
і ліжко у спільному домі..
колись говорив ти красиві слова
про гойдалку, сад, надвечір'я..
та казка твоя - безпонтова трава,
і в подушці - вата, не пір'я.
привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох?
вже сонце їбошить в фіранку,
я тут відгрібаю по повній за двох..
вставай, суко, доброго ранку!

"Психопатія тваринам не притаманна. Все ж, як не крути, вона – наслідок вищої психічної активності, а не просто психоматичних розладів. Тому з полегкістю можна констатувати, що тупі й безжальні вбивці трапляються тільки серед людей."

«ну де ти? я так потребую тебе!
ну де ти коли мені так ти потрібен?
тебе щось крім тебе самого гребе?
казав ніби любиш.. обожнюєш ніби..»

ти так не говориш
ти гордо мовчиш
так стіни шепочуть і вітер у листі
і скурений разом квітневий гашиш
і кава розлита і випите віскі
бо де я насправді коли ти сама?
і де я коли я насправді потрібен?
здається мене тоді зовсім нема –
погана ідея..
не пройдений рівень..

коли ти чекаєш – я всюди й ніде
у стінах у листі у вітрі у віскі
в повітрі в воді у землі і те де
на вістрях антен
в перебреханих звістках
регоче гальорка і партер реве
де драма для двох – там забава для сотень
я теж потребую як кисню тебе
я кисну без тебе
як фейк
ніби бот я

«а де ти?» та от же – в нейронах твоїх
а ще – в допаміні і в еритроцитах
я став би тобою якби тільки зміг
твоїм альтер его у буквах і цифрах
ну де я? а ти де? та бог його зна
ми ж здатні на все – і на вуду й на чудо
та поки цвіте ще ця люта весна
чекай – я вже йду
я все знаю
я буду

рік за роком звикаєш до того що ти – ісландія
вулканічна зима і земля пориста ніби хліб
тут нічлігом в пустелі обертаються будь-які мандри
і ламаються нігті і кришиться зверху німб

а жар підземель непомітний у вибляклих квітах
і гейзерний дух утікає в високі хмари

тут нечасто почуєш як дзвінко радіють діти
тут розріджений кисень і рідко трапляються пари
тут іти вздовж межі – означає іти по колу
тут немає кордонів гідних для контрабанди
тут не просять гостей сідати до спільного столу

ну хіба що ти –
привид
розбійник
або капітан ти

Цікаво, а якщо просто забити, відмовитись вибирати… піти в глухий екзитпул - буде відповідь нам?
Хоча б жестами?
Хоча б матом?

Зрештою, все трапляється тільки раз, лише сни повторюються раз за разом щоночі.

Я ревную тебе неймовірно. Буквально до всього. До музики, яку ти слухаєш без мене, до картин, котрі оглядаєш на самоті, до книжок, не нав'язаних мною. Я ніяк не можу збагнути, як вдається тобі бути десь поза мною. Як вдається жити окремо. Мати власну волю. Бажати чогось іншого. Дихати самій.

Я ревную тебе. Безнадійно ревную. До вина, від якого ти п'янієш. До хвороб, від яких ти нездужаєш, і до ліків, які лікують тебе. До твого волосся, мені не підвладного. До нігтів, котрі ростуть самі по собі. До тебе самої попросту. Це все нагадує терор. Але я не можу нічого вдіяти. Хочу володіти тобою цілковито. Хочу бути з тобою.