danajolie

музика. знову лише музика. вона мене заполонила.

спогади, йдіть геть.залишіться будь ласка в цьому році. дайте мені свободу..

вже і кінець року незабаром. а він так швидко пройшов..це просто жах..таке враження, ніби ще вчора було літо. все було прекрасно. а тут. бац- і зима. і то це важко назвати зимою. і б це назвала лише суцільною хандрою. в всіх. дурна погода.

але день афігєнний. так би завжди було.

саньок і катаріна, я вас люблю) )

Знаю, що дурна.знаю, що моя голова забита не тим, чим має бути.знаю, що це не вічна і не щаслива любов.але я і далі наївно вірю.тупо.згідна.

день афігєнний. можна сказати, вперше була на катку) розсікла собі ногу лезом.. зараз нога набрякша і дуже важко ходити.

ахаххаха.

люди дурні. багато дурних людей. ще й поблизу мене.

слава богу. все в тебе добре. щастя ти моє..

а я хвора…

настільки дивно бачити сни з тобою. раніше ти мені ніколи не снилась - бо була поряд. тепер тебе нема взагалі. і снишся. сниться, що ти мені написала що в тебе все добре. і кожен ранок просинаюсь і перевіряю - чи це був сон, чи дійсно щось про тебе відомо. через нерви я вже наломала дров.

але я вірю, що все буде добре. і надіюсь, що в тебе все ок.

лише включи телефон, благаю..

а знаєте що ? мені надоїдає жити в невідомості.

як уявила лихе. сльоза покотилася. надіюсь Катіна ідея спрацює і ми зв'яжемся !

жахливий день. знову ж. думаю, як би то протриматись до нр на цих нервах.

перший день без тебе. чесно ? жах жах і ще раз жах.

мене почали харити люди. я "перебудувала" свій внутрішній світ. не знаю, як протримаюсь. але я буду старатись..

і що б я кому не казала.. але цей день я ніколи в житті не забуду..

все починалося з веселого підйому. аж поки я не згадала, що мене чекає.. я вдягнулась. сходила, як завжди, за кавою. прийшла на твою вулицю. побачила тебе. відразу побігла до тебе, кинулась обіймати, цілувати.. потім в мої очі стрибнули валізи. я знову ж усвідомила. що це не жарт. що це не сон. а реальність. потім я побачила твою маму. вона мене поцілувала. я поцілувала тебе. ми обидві розплакались… наш діалог закінчився моєю фразою: "так швидко ?. ."..все. двері закрилися. і ти поїхала у нове життя. потім я годину ще плакала разом з твоєю бабусею. я не могла триматись в руках. валеріанка не давала бажаного ефекту.

я пішла на зупинку. на мене оглядались люди. мої очі топилися в сльозах. я плакала в трамваї. я зайшла в церку. я ледь там стримувалась. але під кінець все ж заплакала. я пішла на майданчик. де ми були. біля мого дому. я сіла на качелі. включила нашу музику. і знову ж не стримувалась.

за півгодини я наважилась прийти додому. я була сама вдома. я впала в істериці на ліжко. кіт і пес дивилися на мене, мов на прокажену. але мені була байдужа їхня думка. я просто знала, що попрощалась з тобою. як мінімум на півроку..що я не зможу тебе обняти і просто бути поряд, коли ти цього потребуєш.

згодом істерика продовжувалась.

зараз (пройшло більше ніж 12 год як я попрощалася з тобою) я вже заспокоїлась. я знаю, що ще не раз буду плакати. але я обіцяю собі триматись якможна міцніше.

повертайся чимшвидше. але спочатку збудуй фундамент свого щастя.

просто зрозумійте, що вам не дано відчути і 1/100 того, чого зараз відчуваю я. наскільки це було важко. ці останні 4,5 місяці. знати, що неминуче відбудеться з дня на день. з години на годину. уявляти цей тиждень. завтрашній день. думати, яким воно буде- це прощання. прощання з найдорожчою людиною, найкращою і найкоханішою подружкою. я знала, що це колись настане. але я вірила, що це буде за 2-3 роки.. чесно, я все уявляла по-інкашому. але може це і на краще, що все є так. я знаю, що ти там доб’єшся успіху, все буде добре, і ти нізащо не пропадеш. мовний бар’єр – не біда, ти дуже здібна.у всьому. як і в навчанні, так і в співі, танцях, малюванні і дружбі. вперше я мала діло з такою різнобічрозвиненою людиною. всі теми- будь ласкаа. будь що стається- Марта завжди була і є готова вислухати, в чому може – поможе і перекрутить все на наш бік. блін. це було дійсно надзвичайно. ці 9 років. спочатку як я мріяла тебе вбити або задушити, бо по певних причинах заздрила тобі – а потім так бац- і ми найкращі друзі. мені здається це анріал, найбільше любити того, кого стільки часу ненавидів. можливо, це і є справжня дружба. така, що відбулася зовсім раптово.зовсім неочікувано. ми дуже багато пережили, особливо за останні півроку. взагалі, всім цим я хочу подякувати тобі за те, що ти є. знай, дорожчої за тебе в мене не було і навряд чи буде. мені без тебе буде погано. знаєш, чому. але я маю надію, що хоч і на відстані, але ми палюбасу будем разом. бо я просто не виживу без тебе. аж ніяк. я вже чекаю твого найближчого приїзду.я знаю, що нас чекає. щастя. і всі наші здогадки і мрії здійсняться. і всі нам ще позаздрять з нашими стосунками. все. тебе чекає нове життя. де все буде ще краще, ніж є зараз. італія тебе чекає. кохаю, що б не було: * ♥ н а з а в ж д и

припадок емоцій. і все.

таких, які вже важко в собі стримувати, а назовні сенсу нема випускати. всерівно вже нічого не зміниться. ну і нехай. все стається по своїм причинам, чи не так ?

значить виходить, що я дуже поганий дург.

I feel like I'm forever alone.right.

якби мені півоку назад сказали, що зі мною буде сьогодні. у якій брехні я житиму останні 3 місяці. і взагалі. я б нізащо не повірила. але все насправді.

спаааати хD

сльози щастя, сльози суму. і вони чергуються з дикою посмішкою і щастям.

в голову прийшла цікава ідея. думаю, її оцінять.