*

найгірше те, що я завжди чекаю підходящого моменту.
для спорту, для занять англійською чи іспанською. для читання.
мені завжди все лінь і мені невичтачає пристрасті. я берусь за якусь роботу і через десять хвилин мені вже тошно. я хочу чимось займатись і не знаю чим. я боюсь. боюсь, що щось піде не так і не туди. що у мене не вийде і це буде даремно потрачений час. у мене скільки ідей, а виконання нуль.
я говорю "от закінчу університет і тоді", а сама знаю, що тоді нічого не буде. мені все так же буде лінь. я не знаю чим мені зайнятися в житті. чим я можу принести користь людям. і собі, в першу чергу. як мені заробити грошей?

от навіть тоді, коли я не злякалася і написала Мирославі стосовно агенства їхнього..а зараз я думаю "може не дзвонить ї? для чого мені це треба? який з того толк? "

і так зі всім. мене нудить від самої ж себе.
мені хочеться (чи може це тільки так здається, що хочеться) прочитати так багато книг, а часу немає..точніше не так, час є, тільки я витрачаю його не на те. коли я навчуся розставляти пріорітети? коли я буду робити те, що мені подобається?

а що мені подобається?

в мене в голові тільки і думок, що "грошігрошігроші", "де заробити грошей? "
а все чого? бо я хочу багато чого зробити і купити і на це треба гроші.
хто б там що не казав, що не в грошах щастя?
нуну
але і без них туго!

Liar, liar.

В общем, я вчера писала о том, что подготовила сюрприз дорогому М., хотя сейчас я уже не знаю как правильно его называть и кто он такой. Мой сюрприз к 23 февраля - капкейки - до него не дошёл. Я отменила заказ. А если быть точнее, капкейки отправили на аукцион, деньги пойдут маленькой девочке больной раком. Надеюсь, что свершится чудо и мой маленький вклад станет для неё волшебной палочкой. А он пропал и не знаю появится ли. И не знаю хочу ли я. Мы с разных стран, в 5-7 тысячах км друг от друга. Но общались с ним 5 лет. И за эти 5 лет столько всего было: и хорошего, и плохого… что очень грустно. Я хожу как будто без дела, все время занимал он (хоть и очень тупо, мы просто переписывались, звонить он "боялся"). С одной стороны мне хочется все узнать, узнать правду, с другой - убежать от этого и не оглядываться. В общем, может оно все и к лучшему. Теперь я буду здесь чаще, т.к. времени свободного много, морально я подавлена и ничего не могу делать, пообщаться особо не с кем - учеба, работа у всех. Берегите себя и своих близких. В любой момент все может исчезнуть.

Здесь даже не понимают, что страшно спросить элементарно "горячий ли чайник?", потому что не знаешь в какой момент тебе нагрубят. С - семья.

Я подзаебалась. Написала заявление, писала со словами: "Да отъебитесь вы!". Знаете и так легко сразу стало. Так спокойно и хорошо.

начнутся тренировкиии мои. Тоже огромный плюс в карму.

Но! Из-за тренировок не поеду в Питер и Аня обижается на меня по этому.

И реветь хочется.