mine

вопрос не в том, что эта сука
ему написала, а в том, что он ей ответил.

якщо хорошенько вдуматися в ці слова, то можна побачити в них правду всього нашого життя. всі дівчата хочуть собі кращого, хочуть чогось того, що є в інших: губну помаду, блакитне плаття чи кароокого красеня.
тому нічого дивного, що вони пишуть, фліртують… але це так низько, фліртувати з тим, в кого є дівчина, а ще гірше, коли твій "коханий" відповідає взаємністю.
і веде подвійне життя. для чого все ускладнювати? подобається тобі інша, ну так іди до неї. для чого брехати і давати якісь надії обом?
я не дуже розбираюся в чоловічій психології, але я думаю, що проявляти себе як "мачо" можна і в інший спосіб, ато рано чи пізно можна із стадії "мачо" перейти у стадію "чмо".

https://mika-djon.viewy.ru

спасибо, что следишь: 3

камуфляжное сердце. душа из стали.
посмотри повнимательней, кем мы стали?
и хватило же смелости всё оставить,
да разрушить поверье на полпути.
у меня тут не жизнь, а сплошной экзамен.
каждый первый другим, повсеместно, занят.
детвора во дворе огородик садит,
а я вовсе не знаю куда идти…

говорять, що це розбите серце, але мені боляче скрізь.

іноді просто прориває до писанини, чи до розумних думок.
і як на зло, під рукою ні ручки, ні ноута.

говорили сьогодні з С. він злий. злий на мене, так же ш само, як і я на нього.
зла за пройобані почуття, за його зраду, за мою зраду, зла за те, що він буде не моїм, хоча мені здається, що я його ще й досі. я не хочу його ображать, я не хочу ображать Р. я запуталася. запуталася в собі.

мені ДУЖЕ СРОЧНО потрібен психолог.
та і взагалі скільки всього. чого я така вимоглива?
до людей, до себе…
чому?

я ж була раніше доброю, м'якою.
де ділася та хороша Маша?
передімною в зеркалі стоїть людина з пустим поглядом і втомою на обличчі.
людина без мрій і бажань, без надій на майбутнє.
переді мною стоїть егоїстична і корислива сука.

де ти, Машенька, де?

втрачені почуття і перше кохання наклало слід на всьому.
перше кохання у 16.
як завжди трагічне, як завжди..
та проте.. хто винен?
самі. самі винні, що ніхто не зупинився вчасно і не сказав:
" Я люблю тебе, ПЕРЕСТАНЬ! "
ніхто з нас. і що тепер?
два придурки з зіпсованими серцями.
холодні.
дурні.
злі.

Франко Арминио. Открытки с того света

я думаю це важко бути з однією людиною і розуміти, що вона не та.
хочеться такого почуття..ехх.. великого, щирого і взаємного.
щоб ноги підкошувалися від його погляду.
а почуттів немає.
пічально.

информация не верна,
показания лживы.
кричали "я умру без тебя",
но оба остались живы.

буває натрапиш на чійсь блог і не можеш відірватися.
у них так по-домашньому, так затишно, таке враження, що всі твої думки, страхи і всі бажання написані. і музика твоя улюблена. і скльки у вас спільного з людиною, яку ти навіть не знаєш. яка можливо в реальному житті зовсім не така.
хоча.. мені здається притворятися можна в соціальних мережах, де ми натягуємо маски тих людей, якими насправді не являємося. а все тільки ради того, щоб сподобатися комусь, щоби мати багато друзів.
а блог. це така штука, де ми справжні, де у нас все йде від душі.

особливо круто читать особисті блоги, так, людину я не знаю, але приємно порадіть за неї, коли вона щаслива, закохана, або склала екзамен, або навпаки, засмутиться разом з нею через те, що кохання в неї без відповіді, або, коли вона посварилася з кимось.

жаль, що на вьюї так мало людей, які пишуть українською, хоча з України нас тут більше, ніж досить…але що ж я хотіла, це ж все ж таки російський сайт.
і я його люблю.

дякую вам, за таке прекрасне створіння, як вьюї. ♥

починати щось нове зовсім не важко, важче підтримувати результати і не опустити руки. це мій третій блог. навіщо?
я хочу писати свої думки так, щоб не було враження, неначе в голову тобі залазять посторонні люди і порпаються там брудними руками.

я сумніваюся, що комусь цікаво буде читати мої думки, тим більше, українською мовою. я перепрошую за це, але писати рідною мовою набагато простіше і приємніше.

якщо ви дочитали до кінця ці рядки, то я б хотіла сказати наперед, що це щось потипу особистого щоденника, тому багато речей для вас буде незрозумілих, але в цьому вся я.

я живу.

ну що ж, починаю писати, побачим, що з цього вийде.