Это просто Вьюи блог

Припини шкодувати про те, що пішло. Люди йдуть, люди приходять, і важливо вміти приймати і відпускати тих і інших, важливо бути відкритим, важливо бачити в людині те хороше, що ти можеш отримати від неї, перш, ніж вона піде. Адже люди дійсно миготять у нашій долі якимись окремими кадрами, уривками. Так потрібно. Ти не єдина людина, з якою відбувається це. Тому зберися і зрозумій, що на зміну одному обов'язково прийде інший, той, хто буде краще колишнього.

День новий, почуття все ті ж, і ролі не змінились. Сіре буття всмоктує мене. Кожного дня одне і теж, незалежно від мене.
Є такі люди які мене так бісять, що здається пара з носа йде. Сьогодні ще раз впевнилася, що ненавиджу половину своїх "друзів".

Я дорослішаю, справді дорослішаю. Ті проблеми, які раніше мені здавалися серйозними, зараз стали дійсно пустими і вони не варті моєї уваги. Сьогодні зранку, коли я проснулася я зрозуміла, що потрібно щось змінити у своєму житті. Неможна все життя прожити в тіні. Навіщо тоді взагалі жити? Життя це гра, кожен грає за своїми правилами. Подобається мені цей вислів "Життя, як зебра, полоса біла, полоса чорна." Адже дійсно не відчувши болю, радості теж не відчуєш.
З кожним днем світ, а саме суспільство відкривається мені по новому, у новому світлі. Я розпочинаю розуміти те, що раніше мене зовсім не приваблювало, але тепер це не так. Можливо це просто крик душі, крик до змін.

Не знаю чому, але в моєму житті настав момент, коли мені захотілося створити свій власний блог, не для когось, а саме для себе.
Напевно цей момент настає тоді, коли ти відчуваєш себе дійсно самотньою, ні я не маю на увазі, що у мене нікого не має поряд, ця самотність, вона всередині і відчуваю я її і справді рідко.