Я дорослішаю, справді дорослішаю. Ті проблеми, які раніше мені здавалися серйозними, зараз стали дійсно пустими і вони не варті моєї уваги. Сьогодні зранку, коли я проснулася я зрозуміла, що потрібно щось змінити у своєму житті. Неможна все життя прожити в тіні. Навіщо тоді взагалі жити? Життя це гра, кожен грає за своїми правилами. Подобається мені цей вислів "Життя, як зебра, полоса біла, полоса чорна." Адже дійсно не відчувши болю, радості теж не відчуєш.
З кожним днем світ, а саме суспільство відкривається мені по новому, у новому світлі. Я розпочинаю розуміти те, що раніше мене зовсім не приваблювало, але тепер це не так. Можливо це просто крик душі, крик до змін.