Зім'яте его

Тепер буду писати тут всяку фігню а жизні. Мене так все розчаровує. Я сама захотіла вийти на роботу у неділю, не знаю при цьому нашо. Ібо треба було, шоб всі побачили, шо я добре працюю? Чи шоб моій начальниці було менше роботи, шукаючи іншу людину? Але мама розстроілася, що я іду на день раніше. А нікого важливішого, ніж вона, в мене нема: ( Інколи я ненавиджу себе. Бо роблю не для себе, а для всяких людей, яким на мене пофіг. І взагалі. Я скоро звільняюся.

Тебе любив, як вітер небо,

в огні сумнівів і образ.

Нащо закохану із себе

ти удавала кожен раз?

Тебе любив, як вітер рожу,

в солодкій тузі, у журбі…

Але нещирості не можу

Простити навіть і тобі.

Ти не любила… Час останній…

Який же біль, який же біль!..

Та за ілюзію кохання

Навіки вдячний я тобі.

Володимир Сосюра

Інколи погляд розкаже більше, ніж слова. Це банально, так.
Але сьогодні я мала нагоду в цьому сама переконатися.

Як це важливо: погляди, дотики. Але таємничі, теплі, мимовільні. Якісь особливі. І сьогоднішній погляд таким був.

час грає проти нас
давить на нерви
струшує листя
морщить шкіру
холодить чай

я прихильник грації і витонченості.

ти - скарбниця ідей.

черпай натхнення великою ложкою.

тримай у скронях теплі думки,

у серці - теплих людей.

лише перший тиждень навчання, а вже якась каааша в голові. божечки, як важко себе організувати! купа занять, ДІЗів, уроків…

на днях ще й посварилася зі своєю хорошою подругою. обідно так (це я винна.. мені треба частше думати про те, що я говорю..
Але вона сказала, що від таких людей, як я, треба триматися подалі. Оце вже дуже мене зачепило. Я ледь змусила себе попросити вибачення. Але тепер стосунки якісь холодні.

Хіба можна так? Перекреслювати все через один конфлікт? Тим більше я би у будь якому випадку попросила б вибачення і визнала свою провину. Чому люди не пам*ятають, коли їм робиш щось хороше? Зате як скажеш щось таке, що не відповідає їхньому світосприйняттю, будуть згадувати довічно. Клас. Тепер мене буде пам*ятати подруга через сказану мною необдуману дурницю. Ну що ж. Зате буду знати. Сама винна.

Та все одно - триматися подалі від подруги, яка по ночах вислухувала твої проблеми, якось неправильно.

Человеку нужен человек,
Чтобы пить с ним горьковатый кофе,
Оставаться рядом на ночлег,
И интересоваться о здоровье.

Чтобы улыбаться просто так,
Чтоб на сердце стало потеплее,
Чтобы волноваться, там сквозняк,
Одевай-ка тапочки скорее.

Человеку нужен человек,
Позвонить, послушать его голос:
" А у нас сегодня выпал снег.
Как ты без меня там? Беспокоюсь! "

Чтобы был приятель, друг, сосед,
И еще сопящая под боком,
Без которой счастья в жизни нет,
Без которой очень одиноко…

Марина Бойкова

всі по черзі мають регулярний секс із моїм бідним мозком. дякую тато, дякую мама, дякую Рома.

А це ще н.р. не почався. А там теж є запеклі коханці.

Літо вже наближається до кінця. Я задоволена ним, не дивлячись на те, що не виконала багатьох планів. Заспокоюю себе: нічого, піду в школу - виконаю.
Я хотіла добре відпочити, щоб мати сили на важкий навчальний рік. Сподіваюся, 11 клас буде не таким, як я його собі уявляю?

Що робити? Куди поступати? Зараз мені вже якось все одно. Чесно. Як і всі, через 10 років буду щодня плентатися в офіс (в кращому випадку) і перебирати папери. Співачкою ж не стану. Навіть думати про це не хочеться. А треба.

Немає ентузіазму. У будь якому випадку щось я втрачу. Хороша освіта=без близьких людей, близькі люди= я - вчителька англійської у місцевій школі(в кращому випадку, знову ж таки).

Може, хтось це читає. Втомлювати не буду. Маєте якусь пораду - напишіть. А то у мене скоро дах поїде. Думаю забагато.

Я зрозуміла, що мене виховують, як пацана якогось. "Ти повинна бути незалежна, здобути хорошу освіту і потім заробляти багато грошей". Так ніби я збираюся стати чоловіком і утримувати сім'ю.
Чесно кажучи, я не проти бути емансіпованою, як це зараз кажуть. Але мого брата виховують батьки по-іншому. Він не вчиться так добре, нічим толком не цікавиться. Здається, батьків це не дуже хвилює. В принципі, може, тому що він ще малий? Вони планують, щоб брат навчився щось майструвати і жив собі, приспівуючи. Мале жартує: "Я буду жити на вашу пенсію, а Віта мені з Польщі буде гроші присилати". Капєц. Ніби і жарт, але я б не могла так сказати.

Може, мене виховують незалежною, бо чоловіки починають мінятися ролями із нами? Комусь же треба бути опорою.

Назавжди

missdontcare

привіт)
дякую, що слідкуєш

fraid, здрастуй)

ДЯКУЮ, ЩО СЛІДКУЄШ)