Это просто Вьюи блог

Зранку зовсім не хотілось прокидатися.. снився дивний сон.. в ньому був ти, такий настоящий, щирий… і рідний.. Я, навіть, проспала 1й урок, хоча і дуже скоро лягла..але ти.. ти був такий, по-якому я так скучаю.. miss you.. тебе ніхто не зможе замінити..

ох.. і написала я дурницю, але така фігня в мене в голові, і я ніяк не можу переконатись.. що ти вже не будеш моїм.. а з іншими не цікаво, як би і вони не подобались… ти був важніший

ай справді, як добре сидіти вдома)

це єдиний спосіб побути тріши одною.. і подумати про себе, про свої плани на майбутнє..

останнім часом шось я дуже почала гуляти, майже, не буваю вдома.. важко розуміти, що менш чим через рік.. я буду далеко від рідного дому, від сім"ї.. в чужому місті, в оточенні чужих людей…

це буде важко.. але ми все подолаєм :)

Сиджу собі спокійно..і тут випадково у колонках починає грапи пісня: "Нюша - нежность".. І так боляче стлао, серце зжалось в малий комочок горя.. і сльози линули з очей..захлинаючись сльозами.. розумію ніхто мені не замінить тебе єдиного.. "опустела без тебя земля…"

я скучаю по Тебе, - вот какая штука…

У нього приємний голос..і він дивиться так на неї, наче вона та сама, дивиться і милується.. він їй подобається.. але її щось стримує.. певне вона не готова до нових стосунків, але так вже хоче нових почуттів.. подари цього їй!

Та весела посмішка дівоча
Будить в серці не любов, не спів.
Ні, твого кохання я не хочу,
Як ніколи фальші не хотів.

Я для тебе іграшка, забава,
Але й то всього лише на мить.
Я ж не хочу, я не маю права
На дрібниці серце розпилить.
…
Я ж себе не дам тобі в забаву
Ні тепер, ні завтра, ні колись…
Не дивись на мене так лукаво,
Не дивися, чуєш, не дивись.

Ти настільки в'ївся мені в душу, в пам'ять, що я більше не можу підпусти когось ближче, ніж тебе.. щоб не було, мені здається, що я завжди прирівнювати їх до тебе.. я, інколи, шкодую, що відпустила тебе так легко

я чекала цього моменту досить довгий час, для того щоб тепер просто так забити на все..

нарешті, депресія почала відчалювати від мого берега. знайшлася людина, яка мені подобається, яку я хочу бачити.. і тут тобі на: я зрозуміла.. цей стан дещо фальшивий, бо невзаємний..

що ж робити, я ж навіть незнаю як "вийти в люди", як знайти, не те що другу половинку, а друзів, вірних, щирих..

Ну-ну.. а потім ще говоріть, що за дружбу розірвите будь-кого.. ага, та ви, мої друзі, навіть у хороші моменти не можете бути поряд, а не те щоб у важкі години життя, я більше не вірю жодному з вас. жодному вашому слову…

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

чіпляє не ідеальна зовнішність, а щось незвичайне в ній, щось нестандартне, нехай це кирпатий ніс, вузькі очі або величезні губи, не важливо, саме в таке і закохуються

Объясни мне папа, как мужчина,
Почему я до сих пор одна?
Может быть, во мне самой причина?
Может быть, в том есть моя вина…

Я веду себя довольно скромно,
Не бросаюсь к первым же ногам,
Кто-то смотрит дерзко, курит томно…
Видно разным молимся богам…

Я из тех, кто угощает чаем,
И стыдится откровенных фраз,
Я из тех, кто пишет, что скучает,
И при этом честно, каждый раз!

Объясни мне папа, что им надо?
Как себя мужчине преподать?
Может ярко-красная помада,
И колготки сеткой в минус пять?

Неужели нужно быть фривольной?
Ты меня иначе воспитал…
Знаешь, пап, мне правда очень больно,
Мир каким-то непонятным стал…

Ничего мне папа не ответил,
И не смог ни капельки помочь,
Для него я — лучшая на свете!
И, как прежде, маленькая дочь…
Юлия Олефир

"поверь мне, милая, я помню.
забыть такое я не мог.
и это было то, что называли мы любовью.
но разве будет здесь умесно слово "срок"?
мы жили этим чувство, мы дышали,
друг друга своим присутствием спасали.
а знаешь что? ведь я люблю,
люблю тебя все так же сильно.
и можно ведь сказать, что я тебя молю.
все так же я слова произношу бессильно.
я помню, как ты на меня кричала,
потом смеялась громко и прощала.
так может и сейчас разлуку мне простишь.

давай начнем с тобой сначала?"

Завжди хочеться сказати пару слів кожному хлопцеві, який певним чином заціпився в моїй душі, в моєму житті і серці…В мене таких осіб небагато, але…

С. Настоящий. Щиріший за всіх, у твоїх словах я бачила правду, ти ніколи не лукавив, не брехав мені. І як говорять перше кохання не забуваєся.. у нас було таке "дитяче"перше кохання :) Дякую.

А. Ти був чудовим, дякую тобі за все, за ці розмови пізнавальні, завдяки тобі я зросла розумово, виросла морально, ти відкрив мені очі на багато речей.. Я би хотіла в майбутньому ще раз, щоб зіткнулись лінії наших долей.

С. З тобою мені було добре фізично, напевно найкращий з усіх хто був.. Ти знав все, що я люблю, а що ні.. Ти був хорошим другом, який був і кимось більше.. Але не вистачило терпіння, щоб затриматись у моєму житті на довший час. Тому ти зрізав шляху, обравши іншу, легкодоступнішу.

Згадую приємні моменти того "найкращого" часу..

Я сумую за всім, що було рік назад..тоді все було ідеально: навчання легко вдавалось, вірні друзі, купа залицяльників, один у моєму серці, гарна фігура…

А тепер що?..мучаюсь з навчанням, хожу до репетиторів, щоб якось здати ті кліті тести! друзів таких настоящих немаєє.. у всіх кохання, ігри..і всяке таке, а у мене навіть симпаній немає.. тай ще на вагах +10кг практично..

що зі мною сталось?? це пряма деградація в нікуди!

досить було.. я кажу собі досить!!!!!

роби щось вже..! ти варта більшого.

Іноді здається, що більшість твоїх друзів-це всього лиш шматки м 'яса, які вміють розмовляти. Живеш ось так в оточенні біфштексів, куріпок та відбірної оленини, обіймаєш їх, регочеш до болю у животі, ділишся потаємним, запрошуєш в гості, робиш безліч непотрібних дурниць, поки в один…найважчий момент не отямишся і станеш вегетаріанцем. Запитаєте до чого тут ці не зовсім тверезі демагогії? Наскільки б сильно ви не довіряли чи любили того, кого маєте сміливістьнеобачність називати "другом", пам'ятайте, що розраховувати перш за все можна тільки на самого себе. На жаль, у наш час по-справжньому вірними та розуміючими є тільки батьки та собаки, подекуди кохані люди, але це вже кому яка карта випаде.