Smoke weed everyday.

вчорашній вечір.
" святкували суботу".
як завжди кажу: добре, коли разом.
оскільки вже все рідше й рідше так збираємось.
11-А: 3
крейзі піпл ераунд.

Твоя відповідь мабуть була правильною.
Справді ж навіщо? Так?
Просто під впливом.

__напиши листа, порахуй до ста.
і спали..

слова, які немають можливості бути сказаними вживу_

Не розпочинаю навіть з банального "привіт".
Як у тебе справи? Ще запитаю як вона..?
Що нового у тебе?
А ти звісно нічого не скажеш.
І не знаю, чи хоть щось від тебе почую взагалі.
І чому себе так ведеш теж не розумію.
Не я це почала, не я закінчила.
А виглядає ніби навпаки.

А знаєш, я не думала дійсно, що так буде.
Що вже не чекатиму твоїх повідомлень та дзвінків.
Хоча, можлио це ще не The end?
А я ще шкодую, про те, що зробила.
Початок липня, і про нього, напевно шкодую.
Чому? Бо не було б тієї болі, але і напроти не було б
того всього, що зараз маю.
Але не шкодую, що ти був.
Що існував десь зовсім поряд,
а потім просто зник.

Знаєш, у мене все добре. Я по традиційному списку справ
прогулюю пари, сидячи з новими і старими друзями в Соло.
Вже все добре, хоча й не сподівалась, що зможу так сказати.
Ніби й не було погано. Але гірше це, коли ніяк. Якраз саме так і було.
Довгий час.
Дякую, тим хто з'явився поруч. Вони хоча б якось заповнюють певні проміжки.
Ті, що вже були пустими.
Нові знайомства, нові друзі це завжди класно. І все-таки є ще такі, яким можна довіряти. Є такі!
Але все одно з тобою переплітається кожна секунда. Але я вже навчилась не помічати, для мене вони вже як мізерні частинки того, чого на даний момент просто немає.
Ти є, ти десь поряд.
І я знаю де ти. А оце й заважає.
А якби ти зникнув? Я б забула?

_Те, що можна повернути, але мабуть не варто_

прийшла субота і буде
PARTY HARD

ще довго ти мені снитимешся?

щоб ти не забув,
щоб я не пішла,
глузд щоб не втратила.
ячекатимуякіказала.

спи собі сама коли його біля тебе нема.

к хуям би послати все і поїхати, куди очі бачать.

даблятьпоїхаладіанадодомузразу.
тільки в год 17 попала.
соло ну як завжди.

пс.
Аня. Польша. Квартира на двох.
Будеш мені готувати їстоньки.
а я вже буду папу настроювати.

А ПІСЛЯ Я ХОЧУ ЗРАЗУ ДОДОМУ
НЕ ЗВОНІТЬ МЕНІ, ЩОБ Я ПІШЛА В СОЛО,
ЧІ ТАМ В БУФЕТ
Я ХОЧУ НЕСКВІК,
НОВИЙ КАНАЛ І ЛІЖЕЧКО НА ЯКОМУ СВОЇТЬ ОБІГРІВАЧ^^

9:22
хелоу, інгліш
треба тебе бігом зробити
і льогкай но бистрай джазавай паходкай
в унівєр

Мій Всесвіт зменшився до однієї людини,
А, може, то ти заповнюєш душу мені до останку?
Змушуєш думати про себе щодня, щогодини, хвилини,
Творити незграбні поезії з ранку до ранку…
Мій мозок хворіє тобою, осінніми віршами,
І листям опалим, мов вбитим, і теплою кавою.
Мені, милий друже, щовечора гіршає, гіршає.
Депресія… кажуть, вона може бути тривалою.
Від суму захоплює подих, стискає свідомість…
Не знаю, чи бачила тебе, мабуть, ні… не впевнена.
Пишу на асфальті листками свою сумну повість,
Нотами на кленах, віддзеклалене в зіницях, небо.
Мені просто лиш трохи забракло повітря й наснаги,
Я підсіла на свій особистий наркотик – на музику,
Відокремившись від усього, що буде і було насправді,
Від себе – божевільної, що свідомість у друзки.
Холодними пальцями тримала ім*я несвідоме,
До змерзлого серця туливши хотіла зігріти.
Та де ж там кінець усього невідомого,
Куди ти мені від самотності порадиш бігти?
Та, може, колись і зустрінемось… потім…
А поки – трамваї, квитки і нездійснені зустрічі…
Ми будемо разом, дивлячись в закохані вічі…
Ми будемо, чуєш? А поки що я полетіла

улюблені цукерочки
пташине молоко, ти просто заєбісь

чекаю вихідних.
це буде пиздец субота
всім суботам

ахахахахаха
мені насрати

на тебе і на твої слова
затям собі вже
раз і назавжди
ти хуйло.