HEY KISA

Зараз збираюсь і іду з мамою на ДН до Сашиної малої. Їй вже 1 рік *_*
Вона вся така няшка, шо капец. Думаю сьогодні має бути хороший день. Після 4 днів сидіння дома я почала божеволіти. Мені дуже невистачало свої любих однокласників. Я скучила вже за всіма.
Вчора був доволі класний день. З мамою вечірком передивлювались 5 Поттера: 3 Як я його люблю! Це просто на словах не передати! І маму я свою дуже люблю. Ось ці кіноперегляди мене дуже тішать.

Всім добра, а я збиратись ^^

Треба негайно чимось зайнятись. Бо я відчуваю, що стою на одному місці і деградую.

Чому? Чому доля так склалась?

Поясни мені, моя мила.
Я йому все, а він не бачить
Або не хоче бачити.

Скажи мені, подруго, де я так завинила?
Коли нагрішила?
Коли буде щастя те, про яке просила?
Чому не з тим кого любила?
Скажи мені, мила!

Не забуду, як не проси.
Ти бачила його очі? Такі не забуваються.
В них океан, в якому я тону.
Ти торкалась його рук?
Вони такі теплі і в його обіймах серце билось все дужче.
Я божеволіла, сходила з розуму, а він грав зі мною у гру.

Не проси мене, мила.
Я не забуду.
Таких пам`ятать усе життя.
Адже я його любила.

"Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ДУЖЕ !
Я ЗАВЖДИ ПРИХОЖУ В КЛАС ТВІЙ, НА ОФІС
ТЕБЕ НЕМАЄ
І ПОТІМ Я ЗГАДУЮ, ЩО ТИ ЗАХВОРІЛА
Я БЕЗ ТЕБЕ ВЖЕ 3 ШОКОЛАДКИ З*ЇЛА,
ЗАЛИШИЛАСЬ ВСЬОГО ЛИШ ОДНА
СПОДІВАЮСЬ Я ЗАЛИШУ ТОБІ ЇЇ !
Я ХОЧУ ЩОБ ТИ ВИДУЖАЛА
БО ХОЧУ БАЧИТИ ТАКУ ЩАСЛИВУ МОРДУ, ЯКА ЙДЕ МЕНІ НА ЗУСТРІЧ І ЗАЖВДИ Б*Є

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ"

я б зараз заїбашила чудєснінькій глибокий пост, але я на це чисто фізично не спроможна.
накатаю зараз якийсь брєд і свалю назад в рідне ліжечько, бо воно вже сумує *_*
вобшім я стала такою няшкою, як почала хворіти. ви б мене тікі бачили. голова їде так шо капєц. відчуття ніби я шось хапнула і мене не відпускає. я вся така із себе щаслива дабрячька: 33 але ця хвороба недає мені змоги читати: (це канєшно абідаєбаная. ну такі діла. я скучила за однокласниками і дуже хочу в школу.

всім лучікі дабрати ^^

дякую!
дякую тобі за вірш!
він ідеальний, це просто вау.
кожного разу я перечитую і очі все більше наповнюються сльозами.
він торкає мене за душу щоразу.
ялт.

Як часто відвідують думки про те, що хочеться змінити життя. Що все, що в тебе є, ніби добре, але недостатньо. Повсякденність, буденність, сірість. Начебто і весело буває, і з друзями бачишся, і не нудно. Але щось не те, не вистачає фарб. Ніби твоя палітра містить всього кілька кольорів, а ти можеш вмістити в себе ще тисячі. Хочеться змішувати, творити, створювати нові кольори. Хочеться лягати вночі вичавленим як лимон, хочеться, щоб голова йшла обертом від вражень, хочеться, щоб груди здавлювало від емоцій, хочеться, щоб все навколо вибухало і блискало. Як часто хочеться все кинути і поїхати світ за очі. Полетіти на інший кінець світу. Нові враження, нові знайомі, нова життя. Як хочеться почати все з чистого листа. І розуміти, що це все я, це моя вина, я нічого не роблю. Не прикладаю зусиль, щоб б щось змінити.
І як боляче усвідомлювати, що і не зможу. Незважаючи на всі бажання, занадто багато навколо факторів, які не можна ігнорувати: сім'я, навчання, виховання, менталітет. Ось і залишається тільки мріяти, що в один день все зміниться. Що в один день я наберуся сміливості.

Шо не день, то пздц! Зараз на годиннику 9:20. Дома виключили світло. Добре, що ноут, а не комп. Годину назад я була в поліклініці. Бо зранку сказала мамі, що погано. А вона така " Ну то іди або в школу або в поліклініку" Я як нормальна людина вибрала поліклініку. Результат такий, я тиждень не буду ходити в школу. Буду лікуватись. Щось з лімфовузлами. Я слігка в пічялі, бо розраховувала не піти тільки согодні в шк, а прийдеться тиждень дома сидіти. + абіда ще в тому, що як раз цей тиждень мама вихідна і просидить зі мною в дома. Взагалі срака буде. Без скандалу не обійдеться.

Всім лучікі дабрати і не хворійте: 3