Born to Die

Мені хочеться, аби він був.
Мовчки біля мене був.
Мені не треба цих заморочок зі стосунками.

йдемо ми з Наташою по території психіатричної лікарні
(ми просто ходили за довідкою для вступу)
і тут за нами хтось біжить, зупиняється біля нас і повертається зі словами:
-ахахха, привет! шо ви тут ходите, божевільні?
-ну да, того й ходимо тут.
блін, а він справді був схожий на хворого-_-

безысходность.

Все більше усвідомлюю, що крім "захоплення" нічого не існує. Ну не можна любити в 14-16 років. Начиталась в неті про так звану "любов", не розумію куди котиться цей світ?

ще тиждень:З

ДН :)
ну все ж брат прийшов з другом додому.
правда в неадекватному стані.
я вже посиділа, насміялась з них.
а тепер найголовніше:
-Вітаю тебе з Днем Народження, ой з Днем Ангела)
-АХАХАХХА, дякуюююю :)

Минув, здається, рівно місяць…
Щось, наче годинник, зупинилось в мені
і час більше не йде.
Я не голився, не спав, не їв, не знаходив собі місця,
став відлюдником серед людей.

Скрипить кватирка у вікні навпроти,
небо схоже на велетенський вдумливий стяг.
Хто ж ця пташка в моїх обіймах на фото?
Ставлю платівку, а на ній сум і уривчасте серцебиття.

Гордість завжди кидає сумнівам беззаперечний виклик,
я свідомо не зачиняв дверей, бо у розпачі
геть від байдужості й докорів йшов.
Головне,
ніколи не плутай любов і те, коли до тебе просто звикли.

такого ще дня в мене не було.
ахахахаххааххааххахаххахаахаххах
це все, що я можу написати про нього.
тому що писати мені соромно про це.

не хочеться..