Птицами

Позвонив брат, і сказав, що він сьогодні ночувати вдома не буде, бо він поїхав на озеро.Клас, я буду одна.Сьогодні не спатиму всю ніч.В мене з'явилось багато планів!Дякую, що ти хоч на день звалив з мого життя.Бо ти виснажуєш мене не як людина, а як брат.Я тебе люблю, але ти поганий.

За сьогодні написала багато постів.Занадто багато переживань мене переповнюють.Все змішалось в голові, і треба розібратись.А ще треба вчити біологію, але нічого не читається/не розв'язується, бо всі думки забиті вчорашньою тупою ситуацією.Сама винна, дурницю сказала.Та я завжди так.Все сама псую.Хоча Н.А казала, що це лишній привід аби не спілкуватись.І я з нею, мабуть, згідна.Правда ж, так не робиться.

Вже набридло чогось чекати.Взаємності як не було, так і не буде.Я для нього друг, він для мене більше ніж.Ніка сказала, що ця фраза геніальна.Але то Ніка геніальна.Єдина людина, яка зараз розуміє.Та й завжди розуміла.Щось не те, щось статус такий і т.д-то про обі?ахахах.Чуйка в неї, да.Але суть не в тому.Не знаю, що далі робити.Кажуть, забий і забуть.Пробувала, коли надія була остаточно втрачена, але нічого не виходить.Такі люди не забуваються.Ніколи.

Вийшла на вулицю.Посиділи з сусідом.Але краще я б не виходила, бо оце його:"що сталось" через кожні 5хв виснажувало. -що сталось. -нічого, добре все. -кому ти розказуєш, викладуй. -блядь, Андрій, ВСЕ ДОБРЕ. -я бачу.все так добре, що ти аж залєпок з синяками під очима. -та класно все, краще не буває. -що сталось. -нічого. -дай подивлюсь, що ти слухаєш…ааа, Оцей Алєйнік.Ясно все.Дура ти. -знаю. -забєй краще. -візьми і забєй, псіхологог хрєнов. -Снєжка, це того не варте.Ну подумай. -Я вже подумала.ага. Ладно, пака

За один день(ніч) розчарувалась в багатьох людях.І це вже кінець будь-якій довірі.Самій за себе соромно.Чи варті переживання аби в відповідь отримати подвійну порцію байдужості від, здавалося б, рідних людей?Не варто, але по іншому не можу.Ці люди важливі для мене, і я б хотіла, аби в них все було добре.А що я?Ну якось пройде.Колись.Може.Я ж не можу тільки про себе думати.Це в останню чергу.

Як же ж це все набридло.Навіщо любити отак?Я ж могла вже сотні разів з кимось зустрічатись, але ж нє.Мені інші не треба.Обі подавай.Сука.Оця вірність то вже трохи мене бісить.Пам'ятаю, казав Пи…ук: -будеш зі мною зустрічатись. -ні. -чого? -бо подобається інший. -а можна хоч поцілувати тебе? -вибач, але ні. -блін, всі б дівчата такі вірні були.Повезе ж комусь. Ага, да.Щось тільки нікому не "везе" зі мною.Всі хочуть вірних, але люблять шлюх.

І знов все по кругу.Лікуйся-не лікуйся, а сенс?Болить так само.Вже набридло.Стільки тижнів у лікарні, стільки ліків, уколів.І все дарма.Результату ніякого.Допомагав тільки дядько з Ківерців.Не боліло кілька тижнів.А потім знов і знов.Інколи хочеться щоб так оце обезболююче подіяло навічно.Не всі зрозуміють.Та й не треба.Це моє

Я тебе люблю, а тобі байдуже.Пора б було вже давно з цим змиритись, але почуття сильніші.

Ніколи не вміла брехати про свої почуття.Слово "люблю" від мене чули кілька людей.Але люблю по-справжньому.Я не розкидаюсь такими слова.Ніколи не казала хлопцям, що вони подобаються, якщо це не так.Ніколи не називала другом людину, яку за друга не вважала.Це треба відчувати.Серцем.

Я не знаю, що робити далі.Ти постійно ображаєшся на речі, на які б не образився ніхто і ніколи.Це вже по-дитячому.Давай я буду ображатись на всі твої невдалі жарти?Давай?Ти тоді все життя будеш просити пробачення, так як це роблю я.Але чи ти будеш?Чи дійсно тобі було б потрібне оце моє "вибачаю"?..Сумніваюсь.І ігнорування-не кращий спосіб відшити людину.Можна сказати прямо:"йди нахуй, заїбала", і все буде зрозуміло.А так…В мене є варіант подальших дій.Але потім буду жаліти.Краще вже так, ніж терпіти не зрозуміло скільки цей егоїзм.

За цей рік в моє життя прийшло багато нових людей, а ще більше з нього пішло.Здавалось, ті люди будуть з тобоюю завжди, незважаючи навіть на відстань.Але…Не можу і досі зрозуміти, як так швидко можна знайти заміну?Я буда запасним варіантом для твоєї "дружби"?.Могла б сказати прямо, я б тоді була обережніше з тобою і з своєю довірою.Дарма все було, дарма.Куча нервів і переживань за тепер чужу людину.Ти знайшла собі нових, кращих друзів, які люблять випити, покурити, покайфувати в клубах.А я хто?Проста, без виїбонів наївна Снєжка, які була для тебе менше ніж ніхто, а ти для мене більше ніж краща.Але дякую, ти навчила мене з обережністю ставитись до людей.За це вдячна.

Ця ніч багато чого змінила.Саме так, одна-єдина ніч.Довго думала над тим, чи вірно я роблю, коли всім все прощаю, аби тільки не втрачати людей?Може досить вже?Я зробила вибір.Надіюсь, правильний.

А чи дійсно мені це потрібно?Без надійно сподіватись на диво, яке ніколи не станеться, принаймні безглуздо.Набридло терпіти всі ображання з твоєї сторони на мої жарти/необдумані слова.І тримати в собі образи на тебе.Скільки неприємного ти сказав-а я зробила вигляд, що й не помітила.Закриваю очі, аби мати хоч якесь, але щастя.Я не знаю, чи тобі це потрібно, оця моя любов.Не знаю.Але ти міг би сказати прямо, і я б зрозуміла.А ти мовчиш.Видно, поки треба.Боюсь того, що буде далі.Якщо те "далі" буде.Все може закінчитись в будь-який момент.Хоча і нічого так і не починалось.Це якась безвихідь