Птицами

Написала в статусі:"літа не буде".Аноніми на аск коментують:"літо БУДЕ".ну в кого як.В тих, хто не здає ЗНО, воно вже давно почалось.А в мене якщо і почнеться, то після 25-го.Але я сумніваюсь.От така от я песимістка.

Пора вже навчитись не довіряти нікому.Люди слухаюють, але не чують, не розуміють, не відчувають, і не хочуть просто цього робити.Кому треба чужі проблеми?Деякі люди пишуть тобі: -Привіт, як ти там? -Привіт, нормально, ти як? -Ой, погано, кинув хлопець/погано зно написала/кіт здох/мама свариться і бла-бла-бла. Навіщо тоді писати?Аби розказати про свої проблеми?Коли я пишу людині, і запитую про її справи, то я дійсно хочу це знати, а не пишу для того, аби поговорити про себе.Це егоїстично.І коли пишуть "нормально", то ніяк воно і не нормально.То найбільша брехня.Пам'ятаєте про це.

Не знаю, як це назвати, але зараз щось не те.Щось не так зі мною, моїм літом, і взагалі життям.Різкі перепади настрою, відраза до деяких людей, небажання з кимось розмовляти.Може це депресія?Сумніваюсь.Все наче добре, але все не так.Навіть мама помітила зміни.Та і брат, бачить, що зі мною щось не так, і навіть не дойобується.Дивно це все.

Сьогодні чудовий день.Незважаючи на те, що прокинулась о сьомій ранку, не поснідала і поїхала в Луцьк.До Ковеля мене підвіз знайомий, а далі маршруткою.там на мене дико палила одна жіночка, що стало трохи страшно.Але то пусте.Головне, що я нарешті зустрілась з своїми малими-Вітою і Надьою.пельмень зустріла мене біля жд, і ми пішли шукати Поцика.Купили фарбу все таке, поїхали в гуртожиток.Пофарбували підлогу.Ахаха, це було щоооось.Є відео, є фотки.Напевно, в кожного лишились сліди фарби на тілі.Забрали речі, і потім на коридорі дівчата переодягались.Ми поїли(банани, сік, соленики), і пішли виносити сміття.Поки Надя заносила відро в кімнату, ми з Вітою встигли пофоткатись.ахах, як без цього?Надя шукала нас.Далі ми позвонили до В.С, і чекали її близько години, аби забрати документи.Тим часом пішли в авс, купили морозиво, квас, пиріжки і булочки, аби поїсти.Ахаха."Капустянка!".Ми сіли за столиком напроти якихось маньяків.один з них фоткав нас на свій "айфон" за 1000 грн.Потім він взагалі сів до нас і почав знімати відео.Мене взагалі взяв ледь не зза шию.Віту доставав.Вона бідна аж почервоніла.Ну це було весело, вони нас на озеро запрошували.Але Віта сказала:"мама навчила не їздити з незнайомцями".Потім приїхала Степанівна, ми її почали обнімати(бо ж скучили), вона питала як ми, казала, що ми погарнішали.Вона також.Забрали документи(оооо, то жах), в неї середній бал на одну соту всього вищий.175,3. А в мене 174,3 відповідно.Партньори, як-не-як.Далі ми поїхали в місто, гуляяяяятииии.Що було в маршрутці:Надя звонила до Руслана, і щось почали про красний.Той Руслан почув:страсний??це мене розсмішило, і я так дико сміялась.А сміх в мене і так, як в бєшаної кобили(як казав симюк). стидно було.Пішли ми в "Бургер".Загубили Віту.Вона їхала на ескаваторі, а ми ліфтом.Хтось тарпан просто.Там в бургері до Наді один працівник усміхався, і вона йому.За столиком ми фоткались, ржали, їли і все-таке.Потім пішли в парк.Ахахахах.То неймовірно.Познайомились з Едіком, який не повірив, що мене звати Снєжка, обіцяв купити морозиво, але втік.Але я з ним сфоткалась.А ще малі цигани: -дайте вкусити морозиво, або попити колу. -нє. -тож дайте. -нє. -я вам її розіллю, сволочі. Щось там сварились до нас.А цього малого(чи малу), я ще з випускного пам'ятаю.-хлопчик, іди звідси. -а я не хлопчик. Ахахах далі ми пішли проводити Віту на зупинку, і зустріли Ірукєйку.Аааааа, це було класно, вона така клаасна.Ми поговорили, посадили і Віту, і Іру на маршрутку, і пішли з Надьою в ЦУМ.купили пити, сфоткались з "обі", і пішли до променя.Там ще постояли, поговрили, і я її посалида на маршрутку, і сама пішла на зупинку.Зараз от сижу в Ковелі, і так сумно без малих.Того і пишу цей пост.На згадку, про щасливий день). Дякую, малі за щастя:* я вас люблю:*

Спеціально для тебе, В) ой яка ж я нещасна, пожалісте мене, він мене не любить..зараз напишу 100500 постів про це, хай всі знають, як мені погано.Блін, що ж таке?чого ж не взаємно.Ти, люби мене, мені без тебе тяжко! Анонім(хоча для мене ти відома), хіба я так пишу?Блог призначається для того, аби в вигляді постів виражати свої емоції і погляди на ту чи іншу дійсність.Не віриш-погугли.

Радує одне, що завтра в Луцьку буду, і малих побачу:*. і ми маємо гуляти:*.Вже не можу дочекатись::*

Я знала, що це буде найжахливіший день в моєму житті.Все почалось з того, що я проспала, і не встигла нормально зібратись.Була зла.Потім шукала ту школу(вона в якихось дєбрях). Чекала.Сісти не було де, то я годину стояла.І то на сонці.Чарівно.Голова сильно боліла+в мене була температура, то я взагалі там ледь стояла.Але суть не в тому.Зно.19 червня, 19 аудиторія,3-є місце.Я перевіряла цілісність пакетів.Коли мене викликали до стола, я знепритомніла.Це весело.Дали понюхати спирт, якусь таблетку і гоу працювати над тестом.Краще я б взагалі не писала.Не треба було їхати, сиділа б вдома.Тільки нерви витрачені.Після ЗНО, я пішла в парк.Посиділа, подивилась на щасливих людей, які не пишуть ЗНО.Мені стало сумно, і я купила морозиво.І тут до мене підходить якийсь "Сірьожа".Знайомитись хотів.Я пішла звідти на а/с.Просиділа може годину.Стою, як ні в чому не бувало, підходить ззаді водій якоїсь маршрутки:"мала, їдеш з нами?безплатно.Я тобі ще й заплачу.Ахаха".Дуже смішно.Я просто валялась.Мене все злило.А потім стало якось байдуже.І ще я шукала оголошення на роботу.Ну швачкою можна піти, продавцем, прибиральницею.Життя вдалося