le sucre

Эдгар Аллан По
(1809 – 1849)
«Аннабель Ли»

Было это давно, много лет уж прошло,
В королевстве у края земли,
Там девица жила, может знали её,
Имя чудное - Аннабель Ли;
Только с мыслью одной та девица жила:
Чтоб мы нашу любовь сберегли.

Юным был я тогда, и она - как дитя,
В королевстве у края земли;
Мы любили, любовь быть сильней не могла
Между мною и Аннабель Ли;
К той любви, даже ангелы, что в небесах,
Зависть черную скрыть не могли.

Вот по этой причине, очень давно,
В королевстве у края земли;
Ветер сильный подул, застудил он её -
Прекрасную Аннабель Ли;
Её родственник знатный явился потом
И забрали её, унесли,
Чтоб упрятать навеки в склепе пустом
В королевстве у края земли.

Серафимы мечтали о счастье таком -
И к нам взревновали они.
Да! – поэтому (все люди знали о том
В королевстве у края земли)
Ветер сильный подул тогда в небе ночном,
Загубил мою Аннабель Ли.

Ведь любовь была наша сильнее любви
Тех, чьи годы прошли -
Мудрость лет обрели,
И ни ангелам тем, что в небесной дали,
И ни демонам в недрах земли,
Не дано мою душу забрать от души
Прекрасной Аннабель Ли.

Каждый раз свет луны мне приносит мечты
О прекрасной Аннабель Ли;
Помню блеск её глаз, ярче света звезды,
О, прекрасная Аннабель Ли;
Каждой ночью, в отлив, я ложусь рядом с ней -
С самой милой, любимой, невестой моей
В её склеп, что у края земли,
Там, где море бушует вдали.

Останнім часом, я дуже багато думаю про майбутнє, про те, що відбувається зі мною зараз.

11 клас, мене чекає ще стільки всього класного! Але чи хочу я покинути те, що маю зараз? Це питання мене не покидає, мучить. Сняться сни, сни, сни.

Кожного разу все по-новому. Кожного разу все краще.

Так, я щаслива. Ти мені говориш, питаєш:" Як ти так живеш?Не можна завжди думати про майбутнє. Живи сьогодні, щоб були спогади, щоб було що згадати."

Я повністю з тобою згідна.

Ти кажеш, що потім все буде зруйновано.Ти віриш в це, хоч і говориш про те, що ніхто не знає як може повернути доля.Ти говориш про те, що ми юні, але живеш для себе.

Хей, ти знаєш, що це саме так.

Кожен день мені світить сонце, хоч іноді через хмари. Я не люблю зиму та холод, та чекаю снігу. Адже там зовсім нові почуття та запахи. Там усе спочатку, там нові канікули.

Я впевнена, що все буде самеееее так як і мусить бути:3Адже наша доля уже нас звела, і саме головне, що доля у нас одна.

Це наш час, це ми!

Я давнеееенько не писала вже нічого сюди, в блог, вьюві:3

У мене все добре :) Канікули у самому розпалі.Все справді так, як у сні.

Мрії збуваються крок за кроком, а я дорослішаю.Я йду до своєї цілі, йду до мети.

Сьогодні чудовий день:3На вулиці куууупа снігу лежить, а мені добре. А я слухаю музику.А погода на мене не впливає. А я люблю.

Чесно?Мені є стіііільки чого сюди написати справді. Напевно потрібтно завести новий блог, для себе.

Всіііііім, доречі, величеееезний привіт:3

Я не сумую за школою. От така ось правда.

Я сумую за літом, хоч моя осінь не набагато гірша за літечко.

Вже всі теплі речі позбирала. Умніца яка :)

Я хочу усіііім-усім побажати хорошого вечора. Хочу побажати класно догуляти канікули.І здійснення мрій вам усім:3