Останнім часом, я дуже багато думаю про майбутнє, про те, що відбувається зі мною зараз.
11 клас, мене чекає ще стільки всього класного! Але чи хочу я покинути те, що маю зараз? Це питання мене не покидає, мучить. Сняться сни, сни, сни.
Кожного разу все по-новому. Кожного разу все краще.
Так, я щаслива. Ти мені говориш, питаєш:" Як ти так живеш?Не можна завжди думати про майбутнє. Живи сьогодні, щоб були спогади, щоб було що згадати."
Я повністю з тобою згідна.
Ти кажеш, що потім все буде зруйновано.Ти віриш в це, хоч і говориш про те, що ніхто не знає як може повернути доля.Ти говориш про те, що ми юні, але живеш для себе.
Хей, ти знаєш, що це саме так.
Кожен день мені світить сонце, хоч іноді через хмари. Я не люблю зиму та холод, та чекаю снігу. Адже там зовсім нові почуття та запахи. Там усе спочатку, там нові канікули.
Я впевнена, що все буде самеееее так як і мусить бути:3Адже наша доля уже нас звела, і саме головне, що доля у нас одна.
Це наш час, це ми!
