Я була б крутим психологом. Афігєнним організатором. Дивакуватим редактором. Крутим ведучим. А насправді я галімий недобухгалтер. Коли я поступала на факультет «Бух.обліку» я собі мріяла і планувала бути головним бухгалтером якоїсь фірми, всіх довкола строїти, бути такою залізною леді, і все розрулювати, все все вміти. Наразі моє его практично повністю знищене, мені вже нахер не всралась та бухгалтерія. Я вже нічого не хочу. Я потрапила під жорстку тиранію. Абсолютну деспотію. Я морально вбита. Треба було тікати в нікуди ще два роки тому, поки я не перетворилась на це ніяке гімно! Де мої амбіції? Де бажання розривати всіх на своєму шляху? Я такою себе не знаю!! Я такою не була! Коли потрапляєш в старший дууууже старший колектив по знайомству - дай собі максимум три роки на відлік досвіду в трудовій, і шукай іншу роботу! Одразу! Мені 24. Я вже четвертий рік працюю бухгалтером на малому підприємстві. Я ні разу не робила баланс, ні разу сама не реєструвала п/н, не нараховувала з/п, не вела облік ОЗ, я пінала хуї! А чого? Бо на початку своєї пропащої кар’єри, коли я все хотіла знати, запитуючи щось в начальниці та ЗАВЖДИ відповідала: «потім про це поговоримо», «нащо воно тобі» і все т.п. ТП! Мені 24! І я для себе усвідомила, що цього року я точно зміню роботу! Почну більше писати, можливо проведу якийсь корпоратив, покращу англійську і не повернусь до бухгалтерії. Ну можливо колись. І то на фрілансі. Ну його нахер‘ Такою побитою, я не була і з кожним днем мене б’ють ще сильніше в одне і те ж місце, в моє самолюбство, в мою впевненість, в моє его, в мій характер, в моє внутрішнє «Я». Привіт понеділок. Це була крута ідею написати сюди пост.