—За крок до нічого-
Ти різко кидаєш мене на підлогу. Я не маю сили чинити опір. Ти хапаєшмоє горло долонями. Я вдихаю твою зухвалість. Ти жадібно цілуєш мої губи. Я вперше і в останнє, себе не впізнаю. Ти робиш вигляд ніби загубився, розгубився, спився, скурився. Я більше не вдихаю і не видихаю. Ти як спалах, минаєш надвечір. Я встану і піду, без жодного натяку, жодного докору. Ти лиш промах, що ввірвався, потім загубився….
- - - -
Він більше нічого не питає, добре все знає. Є лиш я і стара музика на повторі.
Так приємно свою волочити втому. І так чудово твою забувати постать.
Не тамувати себе п’яного, розкутого до безпам’ятства. І йти, випалювати пачку, доки не зостанеться зовсім нічого. Доки не зостанеться зовсім нікого.
Сміття викидаю з пам*яті, спам в ящик, твій номер delete.
