Не знаю як пояснити, але я відчуваю зміни в собі. Останні два дні мені було дуже тяжко, час летів неймовірно повільно, кожна хвилина тривала немов година. Я просто була на межі. На межі зриву, я була практично в стані фрустрації. І це все через нього… Я дуже сильно люблю Діму, не можу його кинути. Дізнавшись про те, що він був з іншою (по їх переписці) я думала що кончусь. Він каже, що нічого не було, але я підозріваю, що поцілунок був точно. Так от, суботу вдень я провела більш менш нормально, трохи був настрій зіпсований тим, що вони переписуються, а от ввечері і всю ніч я ревіла, не знала що робити, була наче в паралельному світі я не вірила що це дійсно відбувається, так як саме ввечері в переписці згадалось те, що він дуже жалкує стосовно того, що вони зробили, що любить мене, а пізніше він написав що хоче до неї. Мене трясло і тіпало, навіть температура піднялась. Ніч була безсонна, довга і повна страждань, рівно як і вся моя неділя. З самого ранку і до вечора я періодами плакала, то злилась, і вже три дня майже нічого не їла. Чекала коли він напише, так як попередила що хочу з ним в живу поговорити. Він подумав що я вагітна, придурок. Зустрітись так і не вийшло тому свої бажані три слова, які я продумала протягом цих до болі жахливих годин, я сказала по телефону "Я ТЕБЕ ВІДПУСКАЮ". В середині мене ці слова кричали, як і багато інших, але сказала я їх рівним спокійним тоном. Ми ще говорили про те чи потрібна я йому і тд. Я мала була б розійтися з ним, але не змогла. Я боюся, боюся втратити його. Не хочу. Бо люблю. І я знаю що він мене любить. Просто він не задумується про свої вчинки і про їх наслідки. Іноді він взагалі стає пофігістом, чим завдає мені нестерпну біль. Як сьогодні. Я просто задихалась від надлишку емоцій, від несправедливості і жалю до себе, а ще через тупість і не бачення Дімою того, що я для нього роблю. Після розмови по телефону я відчула себе винною. Стало неприємно. Я заплуталась в думках. Він був не правий, але я почала тиснути на нього і мені стало соромно. Я сказала йому "Я хочу до тебе, як ти цього не розумієш…", на що він глибоко зітхнув і після хвилинного мовчання заспокоїв мене спокійно сказавши "Я тільки тебе люблю. Більше мені ніхто не потрібен". На даний момент я відчуваю зміни в собі. Тоді як два дні підряд я була б не проти просто проспати, то зараз я розумію що треба йти далі. Насправді мені зараз, після розмови, стало набагато краще і легше. Я почала брати себе під контроль і мені це подобається.