Другий екзамен. Я знала що у мене будуть з ним проблеми. Сімейне право, а я тупа як валянок. У вівторок і середу ще щось писала, готувалась. А от вчора я взагалі забила на підготовку. Моя свідомість казала мені: "Навіщо вчити? Там 72 питання! 72 блять питання!!! Всеодно всі не вивчу, до того ж спишу, адже на екзамені як завжди отупію від хвилювань."
Ввечері я всетаки сіла розглянути статті, щоб хоч знати де шукати. І добре що це зробила, під час екзамену трохи в голові інформації випливло, але це все таки мене не спасло. Коли настала черга мені відповідати я не могла сконцентруватися, в голові туман. Ну отак я і завалила його. Мені 4. А що я очікувала? Я цих півроку взагалі нічого не вчила і хочу щоб в мене було з усіх предметів 5.
Сказати що я засмучена, це попасти в саму точку мого теперішнього стану, та й взагалі стану на весь день починаючи з того моменту як я сіла за стіл відповідати. Бля, я така безнадійна. Я хочу сидіти і плакати, хочу щоб все наладилось. Але я ж сама це собі і влаштувала, сама створила ці проблеми. А плакати, це жаліти себе. За що мені себе жаліти? Я навпаки маю взятись за розум, почати робити те, що мені потрібно і те, що подобається.
Хоч мене охоплює відчуття сорому за свої безглузді, необдумані вчинки і за безвідповідальність, все ж були в цьому дні і приємні моменти. Наша куратор проявляла до мене любязність, що є для мене великою радістю, це той момент який зігрів мене з середини сьогодні. Також, щоб розслабитися, я пішла після екзамену в кафешку на латте. Сама. Дома все по старому, тому я вирішила сходити на дачу почитати в спокої книгу. Вона знаходиться недалеко від нашого дому, йти хвилин 15.
Я знаюде знаходяться ключі від будинку, але вирішила посидіти ззовні на лавочці. І хоча весь день сьогодні хмариться, а поки я сиділа і читала взагалі почався дощ, це не зіпсувало тієї нірвани в яку я занурююсь коли читаю чи слухаю музику. Десь час просидівши під дверима, так як над сходами було укриття від дощу, я вкінці кінців сіла в позу лотоса на сумку і закурила. О, цей дурманящий, запаморочливий стан. Я вмить забуваю про мізерні проблеми якими постійно хвилююсь, починаю краще концентруватись на важливому і мені це подобається. З того моменту як я почала курити (одну сигару ввечері і то стараюсь через день чи два) я почала відчувати себе справжню.Та Даша-альтруїстка, яка постійно чогось боялась, через щось переживала, яка залежала від думки інших, вона пропадає в мені. Прокидається більш пофігістична особа, яка має певні цілі і готова прямувати до них, якій плювати на інших, не цікавить її думка посторонніх, вона живе і насолоджується життям, не втрачає моменти, вона є більш оптимістичною і впевненішою в собі, не боїться нових образів, вона дивакувата і їй це подобається вона цього не приховує. І це є я, та якою я хочу бути, якою завжди хотіла бути.