хотілося написати щось доволі поетичне, вилити душу красиво, та доки шукала код доступу до сторінки в'юві, усі думки вивітрилися.
Відстань. Мова про неї ведеться починаючи з другого чи третього запису донизу й я знову її торкнуся.
У відносинах на відстані трапляються моменти, коли здається, що все дарма, чи що все втрачено..а головне запитання криється в одній простій істині "відстань змінює". Вона може змінити в хорошу сторону, може навпаки. Та єдине що я знаю напевне - бездіяльність вбиває
і ось сиджу я. між нами навіває холодок
минулого тижня ми мало не втратили один одного
у відповідь чую: "у мене навчання, не хочу відволікатись"..і неволі згадую його ж слова: "нам варто більше говорити, не ховатись за навчанням і буденними справами
так. нам важко знайти спільну мову. Хочеться вратувати стосунки, хочеться врятувати нас
готова закинути навчання. Зворотня відповідь геть не взаємна. Він хапається за навчання. Він молодець. Там рівень інший. Я ж розриваюсь між "пожертвувати знаннями заради кохання" чи "балансувати над прірвою стосунків продовжуючи навчатись".
якось невідповідно. Вам не здається? не бачу віддачі
в мене 37,4
так, я знову захворіла. Кажу, що писала всюди, жодної спроби перевірити повідомлення з його сторони. Або в мене маразм, або у когось знову криза. А що роблю я? а я шукаю інтеграційні процеси, які мені до лампочки на даний момент, і аж ніяк не можу ляснути його в обличчя, аби отямився
і міцно-міцно обійняти
аби зрозумів. Як сильно я тебе кохаю, Дімка