Так-так
Навіть заголовок не зміню.. Пройшло вже дійсно багато часу. Я написала той свій перший екзамен, а в голові каша все густіша.
Вова..дедалі частіше він веде себе як дитина. І тоді сюрприз вдався. Я б сказала аж занадто…я поспішила, тепер трішечки шкодую.
Не знаю, що зі мною коїться
Я думала ось воно, щастя. А що отримала? Зізнання Діми, яке геть збило мене з пантелику.
Подумати тільки, півтора роки він мовчав. Мовчав увесь час, коли я дивилася на нього закоханими очима. І лише тоді, коли я проковтнула усе це і змирилася з думкою, зо йогу все одно - він зізнавався. Це карма якась.
Але відчуваю, ми будемо разом
Одружимось
Про що я думаю…відріжте мені голову.