Пройшло вже дуже багато тижнів, днів, годин, хвилин з моменту останнього запису. Буквально через тиждень у мене перші екзамени, а я навіть не купила розв'язників… Таке буває У голові далеко не думки про навчання Від утоми я створила власний світ, в якому просто виживаю на бажаннях і потребах. Так не можна, проте хто навчить як діяти інакше, окрім усіх відомих "грабель". У вас бувало таке, що ви стоїте у місті, вас обіймає кохана людина, і, раптом, ви помічаєте друга… Різко обертаєтесь, в думках каша і лише одне бажання: " аби не побачив" Він проходить повз і ви усвідомлюєте зрадливе тримтіння ніг…що це??? І до цих пір мучить думка чи він вас бачив… А далі все шкереберть… Ти занурюєшся у теплу кофтину на грудях хлопця і відчуваєш себе у безпеці. Усе минуло. Так. У мене новий хлопець. Вова. Дитя моє^^ у всіх змістах наша різниця у 2 роки часом пригнічує. Май. Він був у Хмельницькому, я бачилась з ним…все ще згадує любов і твердить про свої почуття. Я втікла. Бо посварилась із Вовою. Мені це важливіше, аніж оте незрозуміле минуле… Сьогодні влаштовуємо хлопцям сюрприз Сподіваюсь усе вийде ;)