Доброго ранку, любий

Як тобі спалось? Вибач, не можу написати тобі, хоч і бачу твій онлайн, не можу подзвонити тобі - бо тобі не треба. І я хочу забути про те, що між нами було.Та я сумніваюсь що мені це вдасться.Просто я знаю, що доки не нагадаю про себе ти теж не згадаєш, а мені це набридло. Я відчуваю, що ти мене встидаєшся, ну а це взагалі не приємно. Коли ми наодинці в мене в середині такий шторм моїх думок, і ні одна не може виплисти назовню..І давить, крутить, але все ж таки залишається там. Коли ми наодинці, мені тепло з тобою, добре але чого так не можу бути і при твоїх друзях? Коли ти не сам, ми ніби просто знайомі. . І я не можу цього терпіти. Знаючи, що якщо я почну розмову про це все і захочу піти, ти всеодно мені не даш.Правда, не розумію чого, але не даш.Принаймі до цього не давав.І я вирішила почати відвикати від тебе в блозі.Тут, де мене ніхто не чує, і не чуєш ти.Зараз мені на роботу, тобі теж, потім в тебе тренування, я знаю якими дорогами ти ходиш, в якій години, та тепер я буду обминати ті дороги десятими кілометрами, тільки би не зустрітись випадково. І я вбю, все те що в мені, все те, що не дає спати по ночам. А ти будеш вільний.

Гарного дня..