Вона бліда, похмура, мертва,. . красива.

на обличчі біль, а у серці сотні кинжалів.

вона вирвала його, щоб тобі віддати,

проте тобі ж і цього виявилось замало.

вона сміялась, як божевільна і щосили цілувала твої руки…

тепер їй цілують.

її хочеться обійняти, й зігріти, повернути природній колір шкіри.

ти не віриш.

але ж скоро ти звикнеш, бо скільки там насправді цієї віри?

ти пам*ятаєш цей голос обійми і сльози

крики, ревнощі і розпусту,

як кашляла кров*ю, діставала із серця занози?

ти просиш проснутись, вона не чує, у легенях вже дійсно пусто.

Вона мертва. А ти живий. Але кому зараз краще?

ти картаєш себе, просиш Бога простити

іди додому, тебе інша чекає

ти не хотів нічого змінити.