Тобі, як кістковим рибам, характерні безумовні рефлекси та складні інстинкти.
Тобі на усіх начхати, а я особлива.
Скільки душ ти уже згубив своєю посмішкою?
Чому ж тобі тоді так не подобається, коли у хвилини відчаю я така правдива?
Ті, хто мене оточують, ладні душу продати за безцінь.
Як же багато вони не знають, скільки ж усього вони не розуміють.
Деколи мені здається, що людство уже згубила лінь.
Вони ж не перестануть пускати плітки, поки усю душу з ніг до голови не перериють.
Ти знаєш, я й сама не помітила, як ти став першим у списку моїх пріоритетів.
Як я почала кохати усі твої недоліки, твою душу, твій голос, твою присутність,
А не твою зовнішність, яка варта була людських падінь і злетів.
Правду кажуть, можна простити людині все, але неможливо простити її відсутність.