і тут я зрозуміла усім давно відому істину:
"не я перша, не я остання".
всі думають, що їх проблеми найважливіші,
а мене мучає зовсім інше питання.
а пам*ятаєш наші розмови рівно до опівночі?
щоправда, лише у соціальних мережах.
а пам*ятаєш, як усе починалось?
в яких дурних ми тоді були межах.
а пам*ятаєш, як ти вперше назвав мене своєю?
правда, у дещо прихованій формі.
а ти ж навіть не помічав, коли я ображалась,
для тебе я завжди була в нормі.
а пам*ятаєш, ти образився на те,
що я не переслала вірш, складений про тебе?
а на наступний день вже ніжно цілував.
це ж був лише початок, зараз краще.
а ти мене кохаєш, чи ніколи й не кохав?