Я прийшов на міст зашвидше зазначеного часу. Тут завжди було багато люду. Тому знайти когось особливого в цьому натовпі, тим паче, що ти ніколи не бачив цю людину, було фантастично. Простоявши хвилин 15 на мості, в очікувані зустрічі з батьком, нічого особливого не сталося. Велике місто метушилось, жило своїм життям. Як тільки міська ратуша продзвонила першу годину дня, з-за рогу зявилась чорна машина. Проїхавши міст вона поспіхом припаркувалась на протилежному боці. Вікно зі сторони водія опустилось і висунулась рука з амулетом, такий самий голоуб який висів у мене на шиї. Це був знак.
Через пару секунд я вже сидів в машині біля водія.
- Доброго дня, - привітався чоловік в чорному костюмі і сонцезахисних окулярах.- Марко?
- Доброго, так це я, - схвально кивнувши головою відповів я.
- То добре. Ви мене вибачте, але я мушу це зробити. - водій різко встромив голку шприца в моє стегно і миттєво ввів весь вміст. Через хвилину машина покотилась.
Прокинувся я на задньму сидінні, коли на дворі вже сутеніло. Машина все ще їхала кудись невідомо, за кермом сидів все той же водій. Перше що мені спало на думку це встромити в нього свій кинджал, але в кишені моєї куртки було порожньо.
- Навіть не думай це зробити, чи ти хочеш розбитись? - Насмішкувато сказав водій.- Не переживай, мені ти можеш довіряти. Я Гаррі, Гаррі Чевський.
- Марко Брок.
- Брок? - Різко і здивовано перебив Гаррі – Брок, хм ну нехай буде так. - Ще голосніше ніж вперше розсміявся Гаррі.
- Мені не здається все таким смішним як вам!
- Як тобі Марку, як тобі. Давай перейдемо на ти, так краще спілкуватись, а то їхати нам ще години з дві. Нууу якщо ти хочеш то в мене ще є трошки снодійного, але думаю не варто, бо тоді нам обом буде не цікаво.
- Не треба більше снодійного. Може є щось попити?
- Там під заднім вікном є вода, спожиткуй наздоров'я.
- Дякую, - спрага була настільки сильна, що я вихлестав зразу маленьку пляшку води. - Може поясниш, в чорта, куди ми їдем?
- Ми їдем в гори, до твого батька, Марку, ти ж лист читав?
- Ну читав.. Але що з того? - Спокійність Гаррі розвивала в мені все більш психозний стан.
- А кинжал бачив з голубом? - то моя робота похвалив себе Гаррі. - Титаніт покритий чистим сріблом. Найміцніний сплав на всій землі. А медальйон? Бачив? То Семенова робота, він любить такі штучки виробляти.
- Вам не вдасться заговорити мені зуби! - відчуття тривоги все більше і більше наростало в моїх думках.
- Так я і не намагаюсь, просто хочу тебе заспокоїти, хочеш візьми собі свій кинжал, якщо тобі так буде спокійніше, він на сидінні біля мене. Тільки прошу тебе, не роби дурниць. На дворі небезпечніше ніж всередині.
Я підтягнувся до переду і на передньому сидінні справді лежав мій кинжал.
При спробі взяти кинжал до рук, ще один шприц заліз мені в руку і я знову відключився.