«Все проходить, і це теж пройде»,
Не проходить лиш біль від розлуки,
Коли серце кричить молоде,
Й від невдач опускаються руки.

Коли прагнеш хоч трохи тепла,
А тобі відморожують душу.
Ти шепочеш: «Кудись утекла б…
Від себе не втечеш… Але мушу!»

Коли очі вологі від сліз,
І повітря тотальна нестача,
Бо той спогадів дим в собі ніс
Те, що нами нещадно втрачено.

Хоча, знаєш… Немає меж…
Ми свої відбудуємо сходи!
«Все проходить, і це пройде теж»,
Тільки справжня любов не проходить…