Так хочеться сюди писати.Що разу коли відкриваю, думаю зараз напишу, вискажуть, а потім забуваю думки тікають, і я знову ребложу прості цитати. Забула, забула як це виговоритись навіть сюди.Навіть зараз я не можу видавити з себе щось, що могла колись.А колись і вірші писала.Здається і читаю багато, і словниковий запас вже немаленький, але сказати? Сказати не можу.

Думала, що я трохи тай знаюсь у цьому житті. Виявилось, що я дилетант.Я дійсно багато чого не розумію.Таке враження що живу на окремій планеті, своїми думками, своїми словами, і своїм розумінням. І зазвичай спроба, пояснити комусь те, що я думаю і те, що в мені, завершується поразкою. От і приходиться бавитись з ними в їхні же ігри. Мені завжди здавалось що інша ніж інші, що не так все сприймаю. Може воно і так, може і ні.Я запуталась у всьому.Я зараз живу тільки від приїзду до відїзду. Не можу знайти собі місця. В голові, здається, такий кавардак якого ще не було.Ящо я колись багато думала і обдумувала своє життя що і як, давала кожній думці місце, то зараз я просто, ніби, закидую в чорний ящичок все що думаю і боюсь його відкрити.Тому що там вже стільки всьо назбиралось, що відкриючи його буде боляче.Але однозначно все зміниться.А я зрозуміла, що змін я боюсь дуже.Мені подобається стабільність у всьому.А щось нове, для мене це завжди - страх, паніка, і провал.

І вірите, я знаю що справа в мені.Але як змінити своє відношення до світу, поняття не маю.