Письменники живуть довго, сказала одна викладачка, бо всі їх почуття - на поверхні, до того ж вони перебувають там недовго - їх знімають як вершки і - готово! - бестселлер! або ж не бестселлер, а просто запилений клапоть паперу десь далеко у шафі, або у папці, де ще в одній папці ще сотня папок, а потім - можливо, згоряння процесора. Але головне результат - ти переживаєш всі біди на папері, не серцем, яке колись-таки не витримає. І.. згоряння процесора. Невідворотно.
Тож я пишу, я набираю текст на клавіатурі в пошуках спокою, рівноваги. Я хочу жити, щоб могла прокинутись вранці і сказати самій собі: "В мене цілі руки-ноги, в мене живі батьки і близькі родичі, здорові, ніхто не помирає, чим тобі не щастя?Все інше легко можна надбати. Досить легко.."
Але ось уже півроку, половину болючого року настають ранки, сонячні, морозні, дощові, сірі, які в звичайний день викликали б бажання сказати: "Я щаслива!", але не останніх півроку. Сонце сходить, заходить, ховається за хмарами - а у мене нічого не змінюється. Я не скажу собі про щастя ще як мінімум рік.
Рік щоб забути людину, яка з нами зараз.Хочеться написати "ще", але воно виривається і одразу стирається, як відгук нетолерантності.
Я просто не вірю, що так може статись.Не можу собі уявити це.Реальність майбутнього така химерна, що зводить з розуму.
Нам казали, якщо гарно вдасться викласти свої почуття в тексті - його куплять.
Відчуваю себе меркантильною твариною - я використовую горе для створення конкурентноспроможного продукту. Але ж..
Все-таки вони мають рацію - виливання душі в текст не погано тамує біль. Ну не те щоб "тамує"… Сльози перестають литися.
Як змиритись? І чи потрібно змирюватись з цим? Чи стати борцем проти системи? А якої системи? Чи є та система? Що робити? А може нічого? Нічого не робити, жити поки не сконаєш ти і всі твої близькі, всі хто в серці твоєму навіть без особливих вчинків зайняв місце, під зав`язку.
"Тепер ти ідеш.І я не знаю чому"
Ти не ідеш.
І знову це зрадливе "ще"..
і для пост скриптуму трохи розумних речей від Бертольда Брехта
…Кто воздвиг семивратные Фивы? В книгах названы имена повелителей.Разве повелители обтесывали камни и сдвигали скалы?… це для роздумів. яких і так хоч відбавляй
"Воздух выдержит только тех,
Только тех, кто верит в себя.. "
Всі навколо в один голос кричать мені натяки.
Мені 18, а я вже так втомилась, хоч і повна сил фізично.
Я даю собі надію - все рівномірно. Скільки щастя - стільки й горя. Воздух выдержит только тех, только тех кто верит в себя..
Вір, і ти пройдеш. Не озираючись назад.
Я не для ринку тут пишу, я знаю, що тут це ніхто не прочитає, а ті,
кому я сама покажу цей твір, не зрозуміють його цінності. Лише я.
Я пишу, не для майбутніх продаж. Я пишу, щоб одного разу, вночі, не залишити на шиї слідів мотузки. Я не вмію плести петлі. Я не хочу.