Порожнеча…Безкінечна, непосильна…Бісить Де б не знаходилась, я у неї, як ціль для споживання, В моїй голові пульсує все частіше і частіше, Осіла там десь на постійне місце проживання. Вона захоплює так завжди зненацька, Коли розпач без пощади б'є у скроні, аж до сліз, Безлад в душі чи у віддзеркаленні очей чекання, Пустота ця валить з ніг і ти уже на межі вимирання!