Здається я обрала свій шлях у майбутнє. Так, я бажаю залишитись в рідному Хмельницькому. Поруч з людьми, яким я дійсно потрібна й які для мене безмежно важливі. Друзі, батьки. За кохання нічого не кажу. У будь-якому разі наші шляхи розійдуться наступного року. Проте я волію за це не думати. Варто жити сьогоднішнім днем.
Чому саме Хмельницький? Бо не лежить в мене душа до Києва. Львів. Так, це єдиний варіант з приводу якого я можу вагатися.
Якщо ми з сестрою поїдемо, батьки залишаться самі, я не хочу їх кидати. Не для цього ростили. Вартість проживання й навчання на 5 курсі занадто шикарна як на гаманець студентки, а тягнути з батьків не маю бажання.
І як на мене те, що в столиці найкраще - стереотип. Там таких "молодих" - тисячі. Навчання однакове, тільки там + гроші за престиж. Я хочу навчатися, а не платити.
А тому спробую встати на ноги тут, у рідних просторах:*